Озеро Синє — проектована комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Озеро Синє»
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
Територія об’єкту включає розташоване на території Подільського району Києва озеро Синє та його прибережно-захисну смугу. Зі сходу його територію обмежено житловою забудовою житлового масиву Синьоозерний (буд. 108а та середня школа), із заходу вул. Газопровідною. З півдня об’єкт межує з територією гаражного кооперативу, а з півночі з лісовими кварталами Святошинського ЛПГ.
Загальна площа об’єкту 16,8 га. Територія об’єкту не надана у власність чи користування.
Озеро Синє має природне походження та розташовується в льодовиковій западині пісків другої надзаплавної тераси Дніпра. Цей об’єкт добре помітний на карті Києва першої половини ХІХ ст. Це найбільша природна водойма вододілу басейнів Ірпеня (47 м над його рівнем) та Дніпра (65 м над його рівнем). Довжина з заходу на схід — близько 500 м, шириною до 150 м, глибиною до 3,5 м, площа 6 га. Підживлюється водойма поверхневими та ґрунтовими водами і не має природного стоку. Береги озера плоскі, слабохвилясті, з окремими невеликими підвищеннями та місцевим заболочуванням. На сусідніх піщаних підвищеннях, вкритих лісом, сформувалися підзолисті, а поблизу озера — лугові та болотяні ґрунти. Вода озера відноситься до гідрокарбонатно-кальцієвого класу. Середній вміст мінеральних солей становить 279,9 мг/дм3 (Ситник та ін., 2005).
За даними досліджень Щербака В. І. (2005) озеро Синє має різноманітну флору водоростей, у формування якої провідна роль належить хлорококовим водоростям. Субдомінантами виступають синьо-зелені, евгленові та діатомові водорості. Озерна екосистема характеризується високою різноманітністю, яка формується водоростями у співвідношенні, характерному для озер Східної та Центральної Європи. В домінуючому за біомасою комплексі фітопланктону пріоритет належить водоростям, представленим крупноклітинними формами. За домінуванням у фітопланктоні видів-індикаторів вода характеризується задовільною якістю, що відповідає вимогам до водойм рекреаційного призначення. Озеро має високі показники рибопродуктивності і використовується для аматорської рибної ловлі.
Водна рослинність представлена, головним чином, угрупованням куширу зануреного (Ceratophyllum demersum) за участю рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus). На поверхні ставів розвиваються ряски мала (Lemna minor) та трироздільна (L. trisulca), а також спіродела багатокоренева (Spirodela polyrhiza). Тут також виявлено лепешняк великий (Glyceria maxima), рогіз вузьколистий (Typha angustifolia), очерет (Phragmites australis), частуху подорожникову (Alisma plantago-aquatica), омег водяний (Oenanthe aquatica), стрілолист (Sagittaria sagittifolia), елодею канадську (Elodea canadensis), водоперицю колосисту (Myriophyllum spicatum), гірчак земноводний (Persicaria amphibia), кугу озерну (Schoenoplectus lacustris), рдесник пронизанолистий (Potamogeton perfoliatus) та волосистий (P. trichoides), водоперицю кільчасту (Myriophyllum verticillatum), жабурник (Hydrocharis morsus-ranae), мітлицю повзучу (Agrostis stolonifera), сальвінію плаваючу (Salvinia natans) (занесена до Червоної книги України, 2009а), конюшину гібридну (Trifolium hybridum) та остудник багатошлюбний (Herniaria polygama) (Савицький, Зуб, 1999; Оляницька, Багацька, 2005).
В озері Синьому виявлені рідкісні для водойм Києва угруповання ряски трироздільної. Натомість поширені тут угруповання куширу зануреного є звичайним для київських водойм. Це монодомінантні зарості, які тяжіють до глухих ізольованих ділянок евтрофо-болотних водойм. В озері Синє виявлено також угруповання елодеї, рдесника гребінчастого та рідкісне угруповання рдесника волосистого (Potamogeton trichoides). Тут наявні також монодомінантні лімнофільні угруповання водопериці колосистої (Myriophyllum spicatum), які поширені на мілководдях (Савицький, Зуб, 1999).
Коловодна рослинність на Синьому озері суцільної стіни не утворює, і займає лише північно-західні береги озера. В її складі присутні куга озерна (Schoenoplectus lacustris), очерет звичайний (Phragmites australis) лепешняк великий (Glyceria maxima), рогіз широколистий (Typha latifolia) та вузьколистий (T. angustifolia), бульбокомиш морський (Bolboschoenus maritimus). Місцями береги зарослі вербою сірою (Salix cinerea), тритичинковою (Salix triandra) та білою (S. alba) за участю аморфи кущової (Amorpha fruticosa).
На вологих ґрунтах, прилеглих до озера, наявні фрагменти болотистих лук. Вони представлені угрупованнями осоки гострої (Carex acuta), рідше лепешняку великого (Glyceria maxima). Флористичне ядро в них утворюють такі гідрофільні види як осока шорстковолосиста (Carex hirta), заяча (C. leporina) та прибережна (C. riparia), жовтець повзучий (Ranunculus repens), плакун верболистий (Lythrum salicaria), а також вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris).
Піски другої надзаплавної тераси займають сосново-дубові ліси. Головним лісоутворювачем є сосна звичайна (Pinus sylvestris), яка формує перший ярус деревостанів. До неї домішуються окремі екземпляри дуба черещатого (Quercus robur). Другий ярус сформовано з липи серцелистої (Tilia cordata) та черемхи звичайної (Padus avium), а в більш вологих прилеглих до озера ділянках — з верб козячої (Salix caprea) та тритичинкової.
На прибережних галявинах та узліссі сформувалися псамофітні угруповання з костриці Бекера (Festuca beckeri), куничника наземного (Calamagrostis epigejos) та кипця сизого (Koeleria glauca). Флористичне ядро формують щавель кислий (Rumex thyrsiflorus), агалик-трава гірська (Jasione montana), цмин пісковий (Helichrysum arenarium), булавоносець сіруватий (Corynephorus canescens), молочай лозний (Euphorbia esula subsp. tommasiniana), полин дніпровський (Artemisia campestris), волошка дніпровська (Centaurea borysthenica) та сумська (C. sumensis), очиток звичайний (Sedum maximum) та золтотисячник звичайний (Сentaurium erythrea).
За даними С. О. Афанасьєва та інших (1996) донні безхребетні Синього озера представлені переважно олігохетами та хірономідами. Було зафіксовано 92 види. Найбільшим видовим різноманіттям характеризувалися личинки комарів дзвінців-хірономіди — 28 таксонів. Малощетинкові черви або олігохети представлені 15 таксонами, черевоногі молюски — 13. Доволі різноманітною була фауна водних комах (32 таксони без хірономід), озеро має велике значення як середовище існування личинок бабок — 9 видів, клопів — 6 видів, жуків — 4 видів, одноденок — 3 та інших родин (1–3 види).
Зафіксовано 4 види п’явок та по одному таксону гідр і водяних кліщів. Найбільшим видовим різноманіттям безхребетних характеризувалися зарості прибережної зануреної та повітряно-водної рослинності, особливо влітку. Кількість видів у пробах з цього середовища в 3 рази вища, ніж бентосу.
Найбільшим видовим багатством характеризувалися слабко замулені піщані ґрунти, найменшим — чорні мулисті ґрунти в центрі озера.
Дуже цінною є знахідка водяного клопа ранатри (Ranatra linearis), який на території Верхнього Дніпра вже має статус вразливого виду, і в найближчий час може перейти до категорії видів, що знаходяться під загрозою зникнення.
Загалом, макрозообентос озера характеризувався середніми за значеннями показниками чисельності та біомаси і їх стабільністю впродовж вегетаційного сезону. Це свідчить про стабільність донних та літофільних ценозів озера та водойми в цілому. Згідно середньосезонних значень загальної чисельності та біомаси озеро належить до класу евтрофних водойм, за сумарною біомасою олігохет і хірономід — до класу політропних водойм. В Синьому озері виявлено також вузькопалого річкового рака (Astacus leptodactylus).
За результатами досліджень Кириченко М. Б. та Бабко Р. В. (2005) на територіях поблизу озера зустрічається 28 видів турунів. За їх фауною це одна з найбагатших водойм в місті. Надзвичайно багатою є фауна стафілінід та довгоносиків (Петренко, 2005, Назаренко, 2005). З представників рідкісної фауни безхребетних тут постійно зустрічається дозорець-імператор (Anax imperator), який охороняється Червоною книгою України (Хрокало, 2005; Червона, 2009b).
Цікавою є іхтіофауна озера. За результатами досліджень Кундієва В. А. з співавторами (2005) тут трапляються плітка звичайна (Rutilus rutilus), краснопірка звичайна (Scardinius erythrophthalmus), вівсянка звичайна (Leucaspius delineatus), карась звичайний (Carassius carassius), внесений до Червоної книги України (2009b) та карась сріблястий (Carassius gibelio), короп (Cyprinus carpio), щука (Esox lucius), окунь (Perca fluviatilis), бичок піщаник (Neogobius fluviatilis), триголкова колючка (Gasterosteus aculeatus) та пічкур звичайний (Gobio gobio).
Більш рідкісними є гірчак (Rhodeus amarus), щипавка (Cobitis taenia), бичок-цуцик (Proterorhinus sp.), багатоголкова колючка південна (Pungitius platygaster) та в’юн звичайний (Misgurnus fossilis), які охороняються згідно Додатку ІІІ до Бернської конвенції (Bern Convention 1979).
В межах видового складу іхтіофауна озера Синє представлена здебільшого лімнофілами (93,8%) та непромисловими видами (75%) видами. Загалом іхтіофауна озера Синє представлена здебільшого лімнофілами (93,8%) та непромисловими видами (75%) видами.
З плазунів в районі ставків поширена прудка ящірка (Lacerta agilis), яка охороняється Додатком ІІ до Бернської конвенції (Bern Convention 1979).
Зустрічаються на вказаній території і птахи. В прибережних заростях в північно-західній частині озера влаштовує гнізда велика очеретянка (Acrocephalus arudinaceus), яка охороняється Додатком ІІ Бернської конвенції. В заростях прибережної рослинності мешкають водяна курочка (Gallinula chloropus) та бугайчик (Ixobrychus minutus). Водне дзеркало весною та восени використовують для відпочинку пролітаючі качки та мартини.
Згідно Генеральному плану розвитку Києва до 2020 року територія зарезервована під створення об’єкта природно-заповідного фонду України.
Виходячи з вищезазначеного, пропонується створити комплексну пам’ятку природи місцевого значення «Синє озеро», з дотриманням на його території наступних умов:
1) Заборона скидання гаражним кооперативом в струмок, що несе води в Синє озеро, джерел забруднення;
2) Збереження перезволожених, зарослих фрагментів берегів, що є визначальними для існування цілого комплексу видів тварин. Збереження зеленої зони навколо озера;
3) Заборона заходів з зміни берегової лінії та повного розчищення берегів від водної рослинності.
4) Регулярне прибирання навколишньої території з метою попередження надходження у озеро сміття.