Комплекс ставків на річці Совка — проектований ландшафтний заказник місцевого значення «Совські стави»
Парнікоза Іван, Атамась Наталія, Колінько Володимир, Борейко Володимир
Об’єкт включає територію Совських ставків в Голосіївському та Солом’янському районі Києва.
Річка Совка — притока Либіді, яка стікає з схилів Київського лесового плато. Вона має витоки у ключах-джерелах поблизу Кадетського гаю. У 1854 р. вона була названа де ла Флізом Рудим Бродом. Інша відома в 1842 р. назва — Пронівщина. У 1618 р. селище Совки було придбане Лаврою. Ставки закладені монахами — власниками селища Совки в кінці ХІХ ст. В цей час на річці існували два великі і кілька менших ставків. Призначення ставків не вичерпувалося риборозведенням. Тут також заготовляли кригу для льодових льохів міста. Головним їх споживачем була Південно-Західна залізниця. Біля ставків в балці Пронівщина на початку ХХ ст. був побудований свічний завод, двоповерхова будівля якого збереглася до нашого часу, а пізніше будівля радгоспу «Совка». Рибоводне господарство на місці великого озера в заплаві Совки заклали на зламі 1920–30-х рр. В 1930–1970-х рр. тут існував риборозплідник, який постачав рибницьким господарствам кількох областей мальків коропа. Тут також розмістилася продбаза, яка постачала для Києва овочі. В заплаві річки Совки розмістили також завод «Красный Резинщик», що поклало початок забрудненню ставків. На початку 1970-х рр. ставки передали Українському товариству мисливців та рибалок (УООР), що мав плани щодо їх використання. Проте прогресуюче забруднення ставків призвело до втрати господарського інтересу до ставків. Їх закинули. Під час великої зливи в середині 1970-х рр. відбувся прорив греблі одного з ставків, внаслідок чого вал води затопив сучасний проспект Лобановського та територію заводу «Красный Резинщик», що супроводжувалось великими збитками (Довідка відносно історії, сучасного стану та перспектив Совських ставків, 1995; Вакулишин, 2014).
Коли господарство в 1980-х рр. занепало, ставки перестали зариблювати, а останні 20 років — і очищувати. Як наслідок ставки «нижнього каскаду» замулилися і поросли очеретом, рівень води тут наразі мінімальний. В результаті сукцесії утворилася ще одна київська зелена зона, яка становить важливу частину зелених легенів Києва. Тут існують великі зарості прибережно-водної рослинності: очерету звичайного (Phragmites australis), лепешняку великого (Glyceria maxima) тощо. Рослинність справляє значний повітроочищувальний вплив на сусідній район Київа. На ставках також сформувалися деревні насадження з звичайних видів дерев — верби білої (Salix alba), клена американського (Acer negundo) та інших.
На ставках зустрічається пухирник звичайний (Utricularia vulgaris).
Совські ставки є місцем гніздування численних водоплавних птахів: лиски (Fulica atra), курочки водяної (Gallinula chloropus), крижня (Anas platyrhynchos), черні чубатої (Aythya fuligula) та попелюха (Aythya ferina). Зустрічається мартин звичайний (Chroicocephalus ridibundus). Звичайними на гніздуванні є плиска біла (Motacilla alba), сорока (Pica pica), ворона сіра (Corvus cornix), волове очко (Troglodytes troglodytes), зяблик (Fringilla coelebs), синьошийка (Luscinia svecica), очеретянка велика (Acrocephalus arudinaceus) та кобилочка солов’їна (Locustella luscinioides).
У верхній частині Совських ставів було зареєстровано рідкісний для України залітний вид — вівчарика зеленого (Phylloscopus trochiloides) (Мороз та ін., 2015).
Взимку тут зустрічаються дятел малий (Dryobates minor), сойка (Garullus glandarius), омелюх (Bombycilla garrulus), чиж (Spinus spinus) та снігур (Pyrrhula pyrrhula).
Територія біля ставків виділена в природне ядро екомережі Солом’янського району (Розробка регіональної схеми формування екологічної мережі у м. Києві, 2005).
Зважаючи на небезпеку засипання та забудови цієї цінної екосистеми, необхідно створити ландшафтний заказник місцевого значення «Совські стави».