Щастя

Богдан-Ігор Антонич

З усіх людей найбільше я щасливий,

будую білий калиновий міст,

мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.

Великої моєї філософії

такий безглуздий зміст.

Не заплачу стражданню й горю мита,

люблю риск, небезпеку, сум’яття.

Я є рушниця, радістю набита,

якою вистрілю на честь життя.

Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,

ніщо, що людське – не є мені чуже,

а що сьогодні я не маю грошей на обід,

байдуже.

Примітки

Вперше опубліковано: «Пісня про незнищенність матерії, 1967». Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 66 – 6).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 273.