3. «Під арками твоїх високих брів…»

Юрій Клен

Під арками твоїх високих брів

моє вітрило срібне пронеслося.

Мов дві лагуни сині, сниться досі

мені очей твоїх прозорий спів.

Там пристанню всіх блудних кораблів

кільце шалених рук твоїх сплелося,

лукаве золото твого волосся,

в якому я три місяці горів.

Тепер ген-ген за обрієм далеко

зосталися ті зрадливі вогні,

що морякам віщують небезпеку.

Досвідчений минає в тумані

той голий острів, де у млі зеленій

співають звабливо страшні сирени.

1935

Примітки

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 106.