Мить

Михайло Харишин

Повиростали мої діти,

мов гриби,

Не встиг ще повернути головою

вроді,

Як та маленькою кричала радісно:

«Жуки, жуки»,

А ця метеликів звала всіх «капустянкою»

в городі.

Так ніби вчора менша гордо

у дверях,

Стояла, в перший клас зібравшись

йти до школи;

Поважно старша несла грамоту

в руках,

Закінчила ж бо класи на відмінно

початкові.

І ось буквально, зовсім ще

на днях,

Дзвінки останні їм лунали

в альма-матер,

Дивлюсь, вже старша –

професійний дипломат,

А менша фах військового торує

вперто так, завзято.

Роки, роки. Ви пролітаєте як мить,

наскрізь,

Не даєте отямиться нікому,

як би не вертілись,

Дозвольте ще раз повернути головою,

хоч навкіс,

Щоб внуками потішиться, погратись

з правнуком хотілось.

28.03.2010, Кишинів