Річки

Михайло Харишин

Вже так незвично склалося у доньок,

В житті їх супроводжують річки,

Немов оберігають їхні долі,

Відводять своїм руслом від біди.

Молодша народилась на Інгулі,

Хрестили старшу в Липі Золотій,

Зростали на Дністрі вони чудовім,

Зустрілись з юністю на Свіслочі-ріці.

Десни красою милувались, і Дунаю,

Південний Буг дразнили, Тису, й Прут,

Латориця їм дарувала водограї,

Дніпро ж благословив в дорослу путь.

Невпинно поспішають в даль річки,

Щоб, зрештою, зустрітись з синім морем.

Хотів би я, аби й мої дочки,

Зустріли теж свою щасливу долю.

28.03.2010, Кишинів