Світанковий хор

Михайло Харишин

Світанковий хор щебече. Споконвіку

Будить землю, сонце підійма.

Слухав би його, мабуть, до віку,

Спів небесний, гомони життя.

Часто-густо у буденній прозі,

В ритмі електронної епохи

По асфальтній біжимо дорозі

Крізь бетон і скло, моторів грохот.

Біжимо, куди самі не знаємо,

Як усі, в загальному потоці.

Світанкові хори пропускаємо,

Їх згадаєм, як кольне щось в боці.

Лиш тоді ми відкриваєм очі

І дивуємося із простого дива,

Линемо за місто, думаєм про дачі,

Про село і роси, про тумани сиві.

Світанкові хори днів чудових

Вперто нам дарують радісні пісні,

Навертають до гаїв, таких казкових.

Пам’ятай – на «Браво» їх вернеш. Ні!

13.05.2010, Кишинів