Природа

Михайло Харишин

Коли востаннє зустрічав світанок,

Коли вітався з сонцем золотим,

Тоді вбирав усі принади ранку

І відчував себе здоровим, молодим.

Коли востаннє слухав пісню лісу,

Хмелів від шовку й аромату трав,

Тоді букет духмяних квітів свіжих

Коханій жінці ніжно дарував.

Коли слух тиша розривала світанкова,

Бадьорив тіло вранішній туман,

Що парував над річкою й навколо

Лягав поважно на луги, на лан,

Тоді пшеничним полем милувався,

Червоним маком, волошковим цвітом,

Ногами босими збивав росу й сміявся,

Щасливий від життя, від дивовижі світу.

І забував про все. Машина, ноутбуки,

Робота, клопоти якісь, причуди міста,

Газета, телевізор, домисли і слухи,

Все кануло. Був Я лиш і Природа чиста.

18.05.2010, Кишинів