Вишиванка

Михайло Харишин

Як покидав батьківську хату у селі,

Йшов у життя широке, «майже за Павличком»,

Тоді, сорочку мати вишила мені

Під молодечу стать, юначе личко.

І як би звивисто не вів мене надалі шлях,

Сорочка мамина завжди була зі мною,

У свята, на майданах, по світах,

Усюди, де носила мене доля.

Уже сьогодні я далеко не юнак,

І вкрились мої скроні сивиною,

Та досі, наймиліший серцю знак,

Сорочка, маминою вишита рукою.

14.03.2010, Кишинів