Невже

Михайло Харишин

Колись давно за тридцять срібних

Христа віддали на розп’яття.

І Він, щоб душі врятувати бідних,

Прийняв ганебну смерть враз, без сум’яття.

Сьогодні в доларах Вкраїну рідну

Продали за якусь нещасну сотню.

Продали тихо від народу, підло,

Дозволили ганьбить її чужому флоту.

За що? За «хімію», за «сталь», «металургію»,

За газ «дешевий», як у мишоловку

Загнали сподівання, наші мрії

В Європі бути вільній, жити з толком.

Знов заганяють у Євразію примарну,

Де триста літ смоктали українську кров.

Невже таку лиш нам відвели карму –

Чужу виконувати волю, без розмов?

24.04.2010, Кишинів