Сліпа

Михайло Харишин

Країна звелася украй

З-за моря виглядала рай.

Для неї зрозуміти було дивним,

Що для одних вона там лиш ізгой,

Для інших же простак наївний.

Не довго висихали її сльози,

Подалася за раєм вже на схід.

Забула, мабуть, істину стару, як світ,

Що рай чужий, і для чужих

Зазвичай пеклом бути може.

Сліпа блукає по світах,

Чужим будує рай, відомо.

І не второпає ніяк,

Що рай собі, і лише так,

Вона творити має – вдома.

Країна звелася украй,

На чужині шукає рай.

Для неї зрозуміти досі драма,

Що тільки в рідній стороні,

І на своїй лишень землі

Її чекають рай і слава.

14.02 – 21.03.2010, Кишинів