Запитайте мене

Михайло Харишин

Запитайте мене, чи я жив на землі,

Запитайте мене, що зробив для планети,

Чим заповнив відведені Богом мені

Подаровані дні на падіння і злети.

Запитайте мене, чи я дійсно кохав,

Чи віддав своє серце лишe тій, єдиній,

Що ділила зі мною і радість, й печаль,

Чи приніс я їй щастя, цій милій людині.

Запитайте мeне, чи дітьми дорожив,

Чи зумів їх на ноги життєві підвести,

Чи вкладав у них душу, леліяв, ростив

Їх людьми, що добро по землі будуть нести.

Запитайте мене, чи батьків шанував,

Чи цінив їхню старість, спрацьовані руки,

Чи гордилися мною, чи їм болю завдав,

І як часто прощався в хвилини розлуки.

Запитайте мене, чи я людям поміг,

Запитайте мене, чи вартую віддачі,

Чи назустріч їм йшов в непогоду, чи в сніг,

Чи стіну будував, коли чув їхні плачі.

Запитайте мене, чи Вкраїну любив,

Чи віддав їй хоча би малесеньку частку,

Чи країна для мене – то є звук лиш пустий,

А сам мріяв в заморську потрапити казку.

Запитайте мене, чи на світі я жив,

Чи я дійсно кохав, чи батьків шанував,

Запитайте мене, чи людьми дорожив

Чи леліяв дітей, чи Вкраїну плекав.

Запитайте мене!

I себе запитайте?

7.08.2010, Кишинів