Українцеві

Михайло Харишин

Українцю із Донбасу,

Мій братику милий,

Невже й справді ти ковбасник

І живеш без віри?

Хіба ж тобі так байдужа

Доля твого краю,

Невже випить й закусити

«Прєдєл» твого раю?

Українцю з Запорожжя,

З козацького кошу,

Хіба ж тобі найдорожчі

Лиш «язык» і гроші ?

А ти, брате-слобожане,

З Харкова-столиці,

Невже продаси свою душу

Заради полиці?

Українцю-чорноморцю,

І брате з Тавриди,

Хіба ж дійсно вам приємно

Ходити в лакизах?

Прокиньтеся, брати мої,

Настане прозріння.

Шкода тільки, що то прийде

Через покоління.

13.02.2010, Кишинів