Туман

Михайло Харишин

Густий туман окутав міцно місто,

Молочно-сірим ліг на мостову,

Поглинув разом – і брудне, і чисте,

І все недійсне раптом стало наяву.

Так, щезли люди ніби, і дома й машини,

Пропало світло, вогники вітрин,

Все розчинилось в сірості, й безсило

Ти прагнеш втримати для себе звичний плин.

Але тебе не видно, ти сірома,

Ти злився з усіма, пішов в туман,

Ведений знаками, розмітками додому,

Не в стані розпізнать – де правда, де обман.

Дороговкази визначають твою долю,

Диктують твої дії, помисли і вчинки,

Слухняно рухаєшся, як усі, поволі,

То по команді стаючи, то без зупинки.

Туман мине, зійде над містом сонце.

І вже реальне може стати віртуальним,

Якщо замінять твої розум й серце,

Чужі вказівки, їх бездумне виконання.

21.05.2010, Кишинів