Чапа. 1

Софія Малильо

Живе собі песик по імені Чапа.

Він з мукою ходить на трьох лише лапах,

бо задньої ніженьки песик убогий

лишив половину на стрічці дороги.

Живе собі песик по імені Чапа,

він довго кульгикав на двох лише лапах,

бо й другу, передню, сталева звірюка

впечатала шинами в чорну грязюку.

Повисла та ніжка безвільно й безсило,

щеня, ледь живе, заридало-завило,

схопила людина тваринку на руки

і в дім понесла, щоб спасати від муки.

Та як же спасати, як лапки немає,

скалічена друга геть кров’ю стікає,

до кісточки кісточку скласти не сила, –

так люта звірюка її потрощила.

Недовго сумну ту пригоду казати,

та довго ж бо Чапі прийшлося страждати.

Аж глядь, ледь ступивши з трудом на доріжку,

знов песик зламав покалічену ніжку.

Живе собі Чапа, не набридає,

на ніжці кривенькій важко кульгає.

Спасибі, маля, за безмовну науку:

ти вчиш – терпеливо нести свою муку.

5/XII-1993.