Травень. 5

Софія Малильо

Вишенька китайська спалахнула біло.

Вранці налетіла холоднеча зла,

вихрі деревинку рвали ошаліло.

Як вона жадала світла і тепла!

Одцвіла без сонця вишенька тужлива,

під дощем, туманом згасла, мов свіча.

Естафету свята підхопила слива

та її сестриця, скромна алича.

Листям забуяли вишенька і слива,

щебет солов’їний хлинув над селом,

сонечко всміхнулось ясно і пестливо,

обняло природу сяйвом і теплом.

Потім уже груші фати повдягали,

яблуні у гості скликали комах,

сонечка кульбабок рясно запалали

в невимовно пишних ярих килимах.

Жаль мені безмірно, та не маю хисту:

з деревом, як джмелик, мови не веду,

не співаю пісні молодому листу,

ніжному суцвіттю, юному плоду.

9/V-1991.