Травень. 1

Софія Малильо

Витьохкують, висвистують, щебечуть

Співці малесенькі на всі лади.

То – клич Природи в нашу колотнечу,

В сум’яття наше, торжище біди.

Весни буяння! Гомінке, яскраве.

Крізь грюкіт-стукіт і коліс виття.

Ось-ось сягне свого зеніту травень,

Спішить творити – множити життя.

Висвистують, цвірінькають, щебечуть

(А ми заледве чи зважаємо на них).

В гніздечках нищечком висиджують малечу,

І в цьому тайна тайн симфоній тих.

Прислухаймось чутливими серцями:

Дзвенять сади й гаї, поля й ліси.

Ото природа птаства голосами

Навчає нас гармонії краси.

16/V-1990.