Травень. 4

Софія Малильо

З-за вікна розквітла слива

прямо в душу загляда.

Взимку гола й мовчазлива,

нині пишна і сяйлива,

як в день шлюбу молода.

Там, у світлих цвіту гронах,

сливи дух сприйняв весну,

там Природа невгомонна,

незбагненна й неповторна,

творить тайну чарівну.

Облетить краса цвітіння

із весінньо-ніжних віт,

але сонечка промінням,

соками землі й коріння

наливатиметься плід.

Я дивлюсь на тебе, сливо,

із натхнення тишини:

ти стоїш негордівливо,

а однак ти – справжнє диво,

незрівнянний твір весни.

5/V-1991.