Весіннє. 1
Софія Малильо
Заспівати б пісню, радісну, весінню,
про безмежне небо й легіт з далини,
для дерев, що палко ждуть вже воскресіння
й темне віття голе тягнуть до весни.
Заспівати б пісню, як ота пташина,
що здолала стійко весь тягар зими.
Як їй дошкуляли стужі й хуртовина!
А вона співає! Тож співаймо й ми!
Заспіваймо пісню всупереч тривогам,
хай вона лікує сумнів, смуток, гнів,
хай же вона буде заспівом-прологом
до щасливих звершень творчих трудоднів!
27/III-1991.