Весіннє. 3

Софія Малильо

Прислухайся: кругом співає все

оновлення палкими голосами.

Весінній легіт благовість несе

над нивами, і селами, й містами.

Прийми її в своє чутливе серце,

так мов весну переживаєш вперше.

Сприйми її всепереможний чар,

як лан плодючий – посівну зернину,

і хай натхненням проросте той дар,

молитвою над сірість буднів злине.

І ти збагнеш в осяянні глибиннім,

які скарби даровано людині.

Та закріпи ті світлі почуття,

та викликай у серці знову й знову

і матимеш у суєті буття

дивотворящу, чарівну основу.

І глянеш ти на все земне творіння

із ніжністю й любов’ю просвітління.

Очима друга глянеш на людей,

що прагнуть, як і ти, добра і миру.

Не жди від ближніх світових ідей,

а вдячно зустрічай усмішку щиру.

Й пізнаєш істину, од інших чуту:

нема ні в чім, крім Бога, абсолюту.

2/V-1992.