Дика гуска

Софія Малильо

Кажуть іноді: дурний, неначе гуска.

Та чи є хоч крихта правди в тих словах?

Знає добре, де Єгипет, де Тунгуска,

Цей поважний і прекрасний вільний птах.

Долі кращої в Природи не питає.

Не для неї субтропічний рай-розмай.

З вирію до тундри повертає,

Бо та Північ – її любий, рідний край.

Кажуть вчені: оті гуси добродушні,

Що існують по законах простоти,

Набирають, крил динаміці послушні,

Вісім – дев’ять кілометрів висоти.

Отакі Природи діти ідеальні.

Що ті гуси? Та й людей чогось навчать.

Не лякають їх умови екстремальні, –

Силі крил довірились, – летять!

23/IV-1990.