15.11.1881 р. До Михайла Старицького

Шановний добродію Михайло Петровичу!

Недавнечко скінчив я перепис першої частини своєї "Повії" і, склавши руки, мав надію надію одержати її з тиждень, щоб хоч трохи одігнати від себе звичайні при сьому ділі урази і, забувшись, ще раз гаразденько її перечитати – може, де знайдеться яка помилка або незвичайне слово, котре треба б було іншим замінити. Аж гульк! Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили як послідній срок у нашій умові. Як приском мене обдало!

Похнюпивши голову і вибачаючись перед Вами нещотно раз, я мерщій схопив свою рукопись і налаштував до пошти. Завтра її засилаю. Нe довше як через три дні Ви одберете, може, разом з цим листом повістку на "ценную посылку в 10 руб[лей]". Це і буде Вам моя праця. В своєму листі Ви раєте уладнувати її так, щоб можна було друкування розбити не більше як на дві книжки. Не знаю, як Ви зробите у сьому разі.

Всього роботи чи й вистачить як на 4 друкованих листа, і вся вона зведена в одну книжку. Можна її розірвати і надвоє, тільки тоді прийдеться попрощатися з тим, що зоветься "цельностью". На другу ж книжку альманаху, коли Ви маєте пустити її разом з першою, я не обіцяю вистачити другу частину, так як біля неї чимало треба попрацювати, а зайвого часу тепереньки у мене і геть-то небагато. Робіть, як признаєте для свого видання краще. Одного тільки попрошу у Вас: псевдонім (Мирний), виставлений на роботі, хай зостається і в печаті.

Тепер, скінчивши з діловим боком своєї праці, познайомлю Вас, шановний добродію, і з самою системою або планом роботи, маючи надію, що Ви прихильно приймете мою немудру сповідь. Головна ідея моєї праці – виставити пролетаріатку і проститутку сього часу, її побут в селі – 1 частина, в місті – друга, на слизькому шляху – третя і попідтинню – четверта. Гуртом усю працю я назвав "Повія". Цією назвою народ охрестив без пристановища тиняючих людей, а найбільше усього проституток. Вона ж взагалі обіймає і всі частичні назвиська, через те я і зостановився на сьому слові, хоч, може, воно декому здасться і недоладним.

Кожну частину маю надію виготувати так, щоб всяка мала свою самостійність або цільність. Коли у селі (1 ч.) давить Притиківну свій дука Грицько, то у городі (друга) не легше пригнітить городянський крамар Загнибіда. Дякуючи йому, вона улазить у таку напасть, котра згоне и матір з світу. А без матері що її принаджує до села? Кругла сирота, служити вона стане у кого? У городі і служити краще, і робота легше. Притиківна наймається у городі до пана (третя частина). Інший побит, вищі звичаї міські захоплюють її зовсім, з тілом і душею, і Притиківна, закохавши панича, ступає на слизький шлях.

Раз ступивши на хистку кладку, вона не здержиться і мчиться далі – сторч головою. Про се розкаже 4 частина – "Попідтинню". Спершу вона співачка у городському садку, потім содержанка колись знайомого їй крамаря, тепер члена губернської] зем[ської] управи. Життя б у розкошах, та раз – член сам жонатий чоловік, а друге – і старий. На лиху годину, вона знову стрівається з паничем, теж жонатим. Старий ревнивий підслухав їх розмову – і Притиківна знову на улиці. Поти молода – вона ще не подається своїй недолі – і віється де попало, з ким попало, поти догуляється до шпиталю, а там і до безнісся. Далі уже нікуди йти – під темний вечір і москалі одкидаються, а служба в жида – її [на] харч не стає. Зимою вона плентається в село – там не без добрих людей – та й замерзає під своєю колись хатою, а тепер жидівським шинком.

Такий мій, добродію, план. Три часті сяк-так зведені, над четвертою прихватком працюю і сам не знаю, коли скінчу. Хотілося б і скоріше, та раз – ніколи, а вдруге – скорої роботи не хвалять. Правду кажучи, і в засилаємій до Вас частині є багато дечого лишнього, а главне через спіх не так упорядкованого, як би то було треба. Сповістіть, чи приймете мою працю. Якщо вона, бува, не погодиться, то рукопись передайте братові.

Щасти Вам, доле! До Вас прихильний

П. Р.

Примітки

Вперше надруковано в «Записках історично-філологічного відділу УАН», кн. 5, стор. 66 – 68. Подається за автографом (ф. 5, № 386). Автограф чорновий.

…другу ж книжку альманаху… – йдеться про альманах «Рада».

"Попід тинню" – остаточна назва цієї частини роману «По всіх усюдах».

…рукопись передайте братові. – І. Я. Рудченкові.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 359 – 360.