12.1882 р. До Михаила Старицького

Спасибі Вам, шановний добродію, за засилку книжок. Я їх одібрав: 4 пр[имірники] "Гамлета" і 3 – "Пісень і дум". Більшу частину послідніх (переклади) мені уже відомо по виданням "Правди", де Ви спершу їх друкували, меншої (самостійні твори) я ще ніде не бачив і дуже радо стрів їх у Вашому збірникові.

Не з меншою жагою накинувся я і на переклад "Гамлета". Переклад Шекспіра – це немалий скок уперед у нашому літературному поступу. Я колись сам брався за переклад "Макбета" і добре знаю, що це за морока, той Шекспір. Здається, так викладно він пише, а проте перемовляти його на нашу мову дуже тяжко. Не багатечко угризнув я "Макбета" та й кинув. Ваш "Гамлет" удався. Шкода, що тут нігде достати перекладів Куліша: лепське варто подивитися, як він дався талановитому перекладникові "Мойсея".

Мені тільки одно здається, та я й сам на собі звідав, що, як не лицюй Шекспіра, а він на нашій мові якось чудно бринить, ні живої речі, а тим більше живих людей. Думаю, від того, що Шекспір малює ніколи не бувалий у нас побут: все то королі, то царедворці, тоді коли ми тепер тільки хлібороби. Звісно, і в нас не без своїх страждань, котрі Шекспір так вимальовував (наприклад, пісня про вдову, що вигнав син, може бути порівняна до "Короля Ліра"), а проте при чужих та нерідних нам обставинах все то здається чужим.

Питаєте за мої праці, сподіваєтесь бачити усю "Повію" у другій частині "Ради". Ох, добродію, гірко мені Вас зневіряти, а проте приходиться. Щоб надрукувати усю "Повію" (ще 3 частини), то прийшлося б одкинути видання "Ради" бодай чи не на рік або й того більше. Звести то я її сяк-так звів докупи, довів і до краю, та тільки-то й слави, що довів. Багато, дуже багато прийдеться працювати, поти вона стане стиглою або, як казав колись Гоголь, витанцюється!.. Ще, може, на другу частину спроможуся, а на всю, запевне скажу, ні. Похвалюся: остогидла вона мені гірше гіркого полину, а проте все-таки. хочеться. довести до пуття. Другого нічого і те розпочинаю, все коло неї копаюся.

Чи одібрали Ви, добродію, мої два обриси з життя – "День на пастівнику" і "Батьки"? Коли вони не погодяться до "Ради", то Ви зашліть їх назад до мене. Вони здадуться до моїх ще загаданих праць.

Коли б уже скоріше побачити Вашу "Раду". Я чув, що найдовше вона залежиться до 15 січня. Пересилю як-небудь сей місяць і буду, як бога, дожидати.

Бажаю Вам всього найкращого і найлюбішого в світі.

До Вас щиро прихильний.

Примітки

Вперше надруковано в «Записках історично-філологічного відділу УАН», т. 5, стор. 70 – 71. Подається за автографом (ф. 5, № 386). Автограф чорновий. Датується за змістом (лист писано напередодні виходу першої частини «Ради» – 1883 р.).

…4 пр[имірники] «Гамлета» і 3 – «Пісень і дум». – йдеться про переклади М. Старицького: «Гамлет, принц датський», трагедія в 5 діях В. Шекспіра, К., 1882, та «З давнього зшитку. Пісиі і думи», ч. 1, К., 1881.

…брався за переклад «Макбета»… – в архіві Панаса Мирного зберігся чорновий початок перекладу «Макбета» У. Шекспіра (ф. 5, № 234).

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 363 – 364.