12.08.1886 р. До Бориса Познанського
| 12 серпня 1886 р., Полтава |
Давно вже я одібрав від Вас, шановний добродію Борисе Станіславовичу, Вашого листа, а от тільки тепереньки зібрався на зайвий час, щоб Вам одписати. Вибачте за таке довге примовчування. Раз, як кажу, зайвого часу не мав, а вдруге, хотілося прочитати ту рецензію у "Київській старині", що Вас так образила. Разів кілька забігав у книгарню – і все нема: хто-небудь та й поспішиться перехопити. Оце недавнечко довелось-таки і мені залучити її.
Правду кажучи, я не знайшов нічого такого у тій рецензії, щоб заради неї збивати бучу. Правда, "Чудаки" бринить дисонансом, коли нижче перечитати розбір оповідань. Тут Ви так вихваляєте мене, а вище – "Чудаки" стоїть!.. Це вже гріх Лебединцева. А проте збивати ради сього бучу, мені здається, не варт. Те ж саме можна сказати і про кінець рецензії, де розбирається побічна сторона видання. Тут хоч і гострого дечого багато мається, оже й не без правди. Таких термінів, як "твори", не варт би було вставляти, та коли вже вони зайняли право гражданства, то й я за другими посунувся. Своїх, бачте, ще не народилося, от і приходиться нести чужі до своєї кузні. За те і облаяно; й, по правді кажучи, слід.
Ну, а щодо "Збираниці", то тут уже й я скажу, як у пословиці кажеться: що кому: кому піп, а кому – попадя, а кому – й попова наймичка… Слово це чисто народне, а коли воно не кожному подобається – то на всіх і не вгодиш. Не згоджуюсь теж я й з радою озаглавлювати книжки менням автора, як-от: Квітка-Основ’яненко, Котляревський… Мені здається, бачте, що треба спершу добути те мення та тоді вже його ставити. Оже це все вищеречене не варт, кажу, того, щоб ради його уносити розладдя хоч би і в "Київську старину". Залишіть, добродію, якщо досі не здіймали бучі. Бувайте здорові та богові милі.
Ваш П. Рудченко.
Примітки
Єдиний лист Панаса Мирного до Бориса Познанського вперше надруковано у виданні: Панас Мирний, Твори в п’яти томах, т. 5, стор. 363 – 364. Подається за автографом (ф. 5. № 1350).
…рецензію у «Київській старині…» – рецензія Бориса Познанського на видання Панаса Мирного «Збираниця з рідного поля», надруковане без прізвища автора («Киевская старина», 1886, кн. 7, стор. 542 – 547).
…«чудаки» бринить дисонансом… – мова йде про таке місце рецензії: «Среди интеллигентных малороссиян не переводятся чудаки, которые продолжают любить свою родную речь и даже писать и издавать на ней книжки…».
Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 366.