Промова на могилі І. Котляревського

Панас Мирний

Славетний батьку відродження української мови!

У великий день святкування 150-літніх роковин Твого народження прийшов я на Твою могилу не хвалу Тобі складати. Твої невмирущі твори найбільш всього уславили Тебе на всю широку Україну, котру Ти за свого життя так щиро кохав і задля її занедбаної мови такого багато зробив, що величезний майстер нашого слова – наш пророчий Кобзар – мусив голосно вигукнути:

Поки живі люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть…

Що більше сього мушу я сказати?..

Хай інші, більше дотепніші від мене, розкажуть людям про

Твої діла невмирущі. А я прийшов скласти на

Твою домовину свої гіркі жалі та пекучі сльози, що

Тебе тут немає і нікому повідати про те сучасне лихо що доводиться переживати нашій неньці Україні.

Примітки

Вперше надруковано в газеті "Рідне слово" від 14 (1) вересня 1919 р., № 30. Подається за машинописною копією (ф. 5, № 1387). Датується вереснем 1919 р. Ця промова – останній публічний виступ Панаса Мирного.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 296.