13. Тучний потік геть-усяких звісток за Руданського в Галичині 1886

А. Кримський, М. Левченко

Всезбірне видання Олесницького збіглося з початком дуже сильного інтересу до Руданського, який виявився в «Зорі» 1886, що редагувати її взявсь Ів. Франко.

а) «Зоря» 1886, ч. 2 (15 / 27 січня), ст. 26, вмістила довгеньку поезію Руданського: «Пісня кріпачки над дитиною». А до тексту цієї поезії Руданського редакція (= Ів. Франко) подала примітку:

«Гарну цю пісню, важний причинок до пізнання поетичної творчості пок. Руданського, одержали ми од Впов. Бориса Познанського, переписану з пам’яті. Коли вона була написана і як дісталася до п. Познанського, він не пише. Ми чули, що після пок. Руданського осталися в рукописі трохи що не цілі два томи поезій, між котрими находилась і одна велика поема, високої стійності, п. з. «Цар Соловій». Пісня отся каже нам догадуватись, що і в тих рукописах мусило міститися багато дорогоцінних перел. Невже-таки вони пропадуть, блукаючи по руках земляків? А поки що, нехай буде щира подяка п. Познанському, що хоч отсю пісню вивів на світ божий. – Ред. «Зорі» (Зоря 1886, число 2, ст. 26-27) [«Етимологічний» правопис «Зорі» (з «ъ», «ы», «ѣ» і т. і.) ми заховуємо тільки для заголовків статей, а самі статті передруковуємо нашим звичайним правописом, заміняючи так само галицькі неподвоєні написання («житє», «знане») на подвоєні («життя», «знання») і т. д. – А. Кр.].

І в тому-таки самому числі «Зорі», уже на останній сторінці (ст. 36), вміщено новинку, яка очевидячки наспіла до редакції саме під момент випуску готового числа в світ:

«Оголошення. Ділимося з читателями милою звісткою, що в однім з найближчих нумерів «Зорі» надіємось подати біографію талановитого поета українського Степана Руданського враз із його портретом і образом його могили». («Зоря» 1886, число 2, ст. 36).

б) Тая обіцяна біографія Руданського справді з’явилася в «Зорі» 1886 в ч. 5 (1 / 13 марта, ст. 78-79) та в ч. 6 (15 / 27 марта, ст. 94-95). Підписана вона була «Одессит» (= Мих. Комар), а заголовок її: «Степан Васильевич Руданьскій. Деяки знадоби до єго біографії». З огляду на її першорядну життєписну вагу, ми її геть усеньку вже передрукували вище в нашій книжці (на ст. 24-30). Тому спинятися на ній тут ширше – нема вже потреби.

в) Безпосередньо за «Одеситовою» статтею тодішній фактичний редактор «Зорі» Ів. Франко, в тому самому числі «Зорі» (1886, ч. 6, 15 / 27 марта ст. 95), додав бібліографічного покажчика (не надто повного і не надто точного) для тих Руданського писаннів, котрі до того часу вже побачили світ [Франко подав 31 №№, а невідомими йому залишилися ще 25 №№. – А. Кр.]. Ось він:

Для доповнення цього [= Одеситового. А. Кр.] очерка подаємо бібліографічний спис творів Руданського в хронологічнім порядку їх надрукування:

1861. Гей, гей воли, Повій вітре (Основа, январь 95-96).

Не кидай мене, Ластівка, Ніч-у-ніч (Основа, февраль 49-53).

Сни (Основа, август, 32) [ Не зазначено у Франка –1861: Бог і Сатанаіл (Основа, кн. 6), Бусель, Оливо не вадить (у «Словаре» Шейковського); 1862: Ластівка (календ. Львовянин); 1864: 298 прислів’їв (в збірці Номиса), Гей-гей воли (Письмо до громади, № 1), Україна (в статті «Еще о хохломании» в Вестнике Говорського); 1866: Гей-гей воли (Читанка Дідицького); 1868: Ніч у ніч (Правда 1863, № 23); 1871: Гей-гей воли (Читанка Романчука), Сон сирітський (Читанка Партицького). – А. Кр.].

1872. Омирової Іліади пісня перша (Правда, рочн. 5, нр 2-3).

1873. Некролог Руданського (Правда, роч. 6, нр 21) [Франко не позначив – 1873: італ. стаття Драгоманова, переказана і в Правді Навроцьким. – А. Кр.].

1874. Наука (Правда, роч. 7, нр 4).

Енеянка, пісня перша, стихи 657-756 (Правда, роч. 7, нр 5) [Проминуто –1874: звістка про цілу Іліаду (Правда, ч. 3). – А. Кр.].

1875. Іліада Гомера, збірка третя (Правда, рочн. 8, нри 1, 2, 7).

Іліада Гомера, збірка шоста, вірші 120-235 (Правда, рочн. 8, нр 14).

Демон Лермонтова (деякі уступи перекладані п. Гетьманцем) (Правда, рочн. 8, нри 19-22).

Малорусская литература в Галичине (Киевский телеграф, 1875, нр 44-45) [Помилка. Треба «48», а не «45». Зовсім не зазначено у Франка –1875: Гей-гей воли (Ластівка № 1). – А. Кр.].

1876. Іліада Гомера, збірка п’ята (Правда, рочн. 9, нри 1-3).

Повій вітре на Вкраїну (Народние песни Русинов изд. А. Н. Щ. и М. Г., Львов) [Не зазначено – 876: космологічні записи (в «Преданиях» Драгоманова), Полуботко (в празькому Кобзарі). – А. Кр.].

1877. Іліада Гомера, збірка сьома (Правда, рочн. 10, нри 1-2).

Іліада Гомера, збірка осьма (там же, нри 10-11).

Іліада Гомера, збірка дев’ята (там же, нри 16-18) [Не зазначив Франко – 1879: Гей-гей воли (Читанка Романчука), згадка у Пипіна (Обзор слав. литератур). – А. Кр.].

1880. Співомовки, видав Н. Г. Волинський, з передмовою. Київ 1880 p., 12-о, 72 стор. ціна 30 коп. (Дрібних поезій Руданського тут поміщено 28, між ними: всі з «Основи» крім «Снів», деякі з одмінами, без хронологічних даних і навіть без спису) [Додати треба – 1880: Господь дав, Ні зле ні добре, Голе, голе моє поле, Згадай мене моя мила, Звела мене не біда, Віщий Олег (Зоря, чч. 20-21). – А. Кр.].

1881. Повій вітре, Звела мене, Ні зле ні добре, Наука, Гей-гей, воли (Руська Антольогія видана «Академічним Братством» Львів) [Додати треба – 1881: Становий (Нові пісні – Драгоманова, Женева). – А. Кр.].

1882. Powij wítre na Wkrainu (Winok pisnej maloruskich, ily dumy, dumki, chory, tańci s prybawleniem pisnej wesilnych dla spiwolubywych ruskich łyć. Cina 30 cent. Peremyśl. Typom i nakladom A. Żupnyka, стор. 112-113).

Одурений москаль (Киевская старина, кн. 6).

1883. Спілка, Мазур в болоті (Киевская старина, кн. 2) [Не зазначено – 883: Одурений москаль, Спілка, Мазур в болоті, Могила (Календар Просвіти на 1884)– А. Кр.]

1884. Відважні жиди (Зоря нр 7).

Розп’ятий жид (Нове зеркало, нр 13).

Верста (там же, нр 14).

Хоробрий лях (там же, нр 19).

Баран (там же, нр 21).

Вітер і колька (там же, нр 22).

Змислний лях (там же, нр 23).

Що кому хибує (там же, нр 24) [Додати – 1884: Вітер і колька, Розп’ятий жид, Господар хати (Календар Просвіти на 1885); 1885: Ні зле ні добре (Нове зеркало № 7). – А. Кр.].

Степан Руданский («Очерки истории украинской литературы 19 столетия» Н. И. Петрова. Київ, стор. 443-447).

1886. Пісня кріпачки над колискою (Зоря, нр 2).

Знадоби до життєпису Руданського (там же, нри 5-6, з прилогою портрету і образа могили Руданського).

Три листи Руданського до В. В. Ковальова (там же, нр 6).

Поезії Степана Руданського з коротким життєписом, вийдуть небавом як 14-тий випуск Олесницького «Руско-украиньскои библіотеки» [Проминув Франко – 1886: Віщий Олег (Читанка Партицького для IV кл.), В осени (Читанка Партицького для 3 кл.). Становий (у Драгоманова-Кузьмичевського в Киевской старине, март). – А. Кр.].

З непечатаних досі творів Ст. Руданського наша редакція має в рукописі (копії) «Війну жаб з мишами», яка незабаром буде в «Зорі» напечатана. В р. 1884 оповідав нам II. Ніщинський про два здорові зшитки поезій Руданського, що після нього лишилися в рукописі і що сам Ніщинський мав їх в руках. Особливо визначувалася між ними – по словам п. Ніщинського – поема «Цар Соловей». Усно п. Ніщинський передав деякі дрібні співомовки, і вони опісля, крім пієски «Указ», напечатані були в «Новім Зеркалі».

П. Волинець [Помилка. Треба «Волинський» – псевдонім Олени Пчілки 1880 р. – А. Кр.] у своїй передмові до видання «Співомовок» згадує надто про деякі історичні поеми Руданського («Мазепа», «Полуботко» – чи не та сама пієса, що в празькому виданню «Кобзаря» приписана Шевченкові)? і вельми здатний переклад цілого «Слова о полку Ігореві» з приложеним до цього дуже докладним «преслів’ям», написаним також по-вкраїнськи. Де тепер находяться всі ті твори, де оперлась «Іліада», чи ціла вона перекладена, чи ні? – про те не знаємо. В своїх «Очерках укр. литерат. 19 стол.» п. Петров наводить ще титули ось яких, досі не печатаних «[не] цензурних» поезій Руданського: «Приказки на москалів», «Запорожці у сенаті», «Страшний Суд», «Піп і жид», «Варвара» і «Добрий чоловік».

І. Фр.

г) Іще ж у тому самому числі «Зорі» (1886, ч. 6, 15 / 27 марта) на ст. 96-97 вміщено: «Листи Ст. В. Руданьского до В. В. Ковальова». Тії три «Листи», вкупі з коротеньким вступом Ів. Франка, дослова передруковано в нас на с. 30-34.

д) В «Зорі» 1886, ч. 7 (1 / 13 квітня), на ст. 120, редактор Ів. Франко подав замітку (як і все, передруковуємо її ми кулішевою «фонетикою», за винятком однієї цитати):

До бібліографії творів Ст. Руданського.

Від п. Івана Мандичевського, котрий від довшого часу займається уложенням повної русько-української бібліографії, одержав я слідуючі дані для доповнення бібліографії Ст. Руданського.

В р. 1880 на жадання київлян одібрав п. Мандичевський рукопись Іліади від проф. Романчука, у котрого тоді хоронились рукописи редакції «Правди», і переслав до Києва. Рукопись Руданського містила, «здаєсь, переклад цілої Іліади».

З дрібних творів Руданського одна поезійка «Ластівка» була напечатана 1862 р. в календарі «Львовянин», виданім накладом М. Косака, на стор. 86. Цікавий цей календар, котрого два рочники (1861 і 1862) маю під рукою, крім части кадендарської і господарської містить в собі слідуючі праці:

1861. Передмова М. (Косака); «Месть верховинця», повістка Н. Устіяновича; «Святий вечір», поема Ом. Огоновського: «Св. Варвара», легенда віршована М. О. П(опель) і того автора вірші: «Думка при гробі» і «Нога і чобіт»; далі цінні очерки М. К(осака): «Гуцули, шкіц етнографічний» і «Добош», де зведено багато цікавого матеріалу з оповідань народних і з книжок: того ж автора «Буря, популярно-физический выклад»; І. Шараневича: «Вістка о стародавнім Львові»; Макс. Новицького: «Додаток до галицько-руської номенклатури ботанічної», 12 приповідок і одна анекдота народна.

В р. 1862: «Закоханий чорт», повістка О. Стороженка; «Іменини, повістка з життя» неназваного автора; «Пустка» Шевченка, «До дітей» Кузьменка, «Пісня» Глібова, «Ластівка» Руданського, і «Плач сироти» Климентія, всіх цих 5 поезій правописсю фонетичною Кулішевою; «О числі монастирей в Галичині» М. Косака; «Русини» – цікавий географічно-етнографічний огляд русько-українського племені, з долученою «Картою етнографічною Малоруси». Була це мабуть перша того рода проба в Галичині; цікава річ, що неназваний автор подав її як «уривковии виписи из більшого до печатання приготовляючогося історично-етнографічного сочиненія». Кінчиться календар статейкою І. Шараневича про «Високий Замок у Львові», до котрої долучений рисунок Високого Замку з р. 1613.

І. Ф[ранко].

(«Зоря» 1886. Число 7, стор. 120).

е) В «Зорі» 1886, ч. 8 (15 / 27 квітня), на ст. 136, міститься бібліографічна замітка Василя Лукича (псевдонім Володимира Левицького, що потім ставсь дуже заслуженим редактором «Зорі»):

До бібліографії творів Ст. В. Руданського

Від Вп. Василя Лукича дістали ми слідуюче доповнення до бібліографії творів Руданського, котре тут з подякою поміщаємо:

В редагованім мною ілюстрованім календарі «Просвіти» на рік 1884 заміщені оці вірші Руданського: «Спілка», «Обдурений москаль», «Мазур в болоті», і досі ніде ще не друкована поезія «Могила», передана мені тоді моїм швагром Володимиром Гузаром, у котрого вона задержалась від часу, коли був помічним при редакції «Правди» в початках [18]70-х років. Щодо перекладу Іліади, то я бачив його у пок. Вол. Барвінського, колишнього редактора «Правди»; був у нього переклад 12 пісень, списаних кожна окремо на зшитках аркушевих, виразним почерком. В 1880-м році переклад цей передано до Києва.

Василь Лукич.

(Зоря 1886, ч. 8, (15 / 27 цвітня), ст. 136).

ж) В тому самому числі «Зорі» 1886 (ч. 8, 15 / 27 квітня, ст. 135) є замітка Бориса Познанського: «До біографії Ст. Руданьского». Там подано звістку, що Ст. Руданський умів не тільки вірші віршувать, ба й малюнки малювать, і що рукописів його треба шукати в Києві. Замітка Познанського в нас дослівно передрукована вище, на ст. 14.

з) Далі в тій самій «Зорі» 1886 (ч. 11, 1 / 13 червня), ст. 194-195, надрукував Ів. Франко сенсаційну статейку, яка проголошувала, що літературна спадщина Руданського потроху видобудеться на світ:

Співомовки Ст. В. Руданського

Вийшовше місяць тому назад у Львові, яко 15-тий [чит. «14-ий» А. Кр.] томик «Русько-українскої бібліотеки» Олесницького, видання оригінальних творів Ст. В. Руданського [Про всезбірку Олесницького диви в нас вище, ст. 101. А. Кр.], о много повніше від видання київського, зладженого К. Волинцем [чит. «Н. Г. Волинським». А. Кр.], змушує мене сказати кілька слів про ті видання.

Головним їх недостатком треба вважати недостачу хронологічних дат, котрі б показували, коли і де який твір був написаний. Як важне се для біографії і характеристики поета, пізнає кожний, коли скажемо, що майже все те, що досі звісне з оригінальної творчості Руданського, готове вже було в 1859-1860 роках, і що затим слідуючих 13 літ його життя (весь побут в Ялті) майже нічим оригінальним себе не проявили (про поему «Цар Соловей» нічого не кажу, бо нічого докладного про неї не міг дізнатися) [Поема «Цар Соловей» так само належить до петербурського періоду в житті Руданського, а не до ялтинського. – А. Кр.].

Крім сього недостатку годі не виткнути обом виданням досить недбалої коректури. Звісно, в виданню київськім годі й жадати повного збірника творів Руданського, бо всяка повнота там в руках цензури.

Побувавши на днях у Києві, я дістав [од Синицького? (див. у нас ст. 86). – А. Кр.] до використання оригінальну рукопись «Співомовок» і подаю тут поперед усього її опис і зміст.

Єсть се спора книжка малого 8° в окладці з звичайного синього паперу, зложена з 150 нумерованих карток тексту, двох ненумерованих карток титулових і трьох не записаних карток при кінці. На першій картці титул:

«Спивомовкы Винка Руданьского 1859-1860. Петропиль». На другій картці одно тілько 1859 [Це третій том автографних писаннів Руданського. Т.т. І – II містять у собі писання 1851-1859 р.р. (Вони належали були мені, а тепер я їх приніс в дар Академії Наук). – А. Кр.].

Віршів з р. 1859 є 26 на 18 картках; кождий під текстом має дату написання.

Перший вірш: «Богдай тебе» – з датою 26 сент.; з того ж дня і слідуючий: «Полюби мене».

Третій вірш: «Гей бики» – з дня 13 окт.; з того ж дня й слідуючий коротенький віршик, котрого титул і текст чиєюсь пізнішою рукою зовсім замазаний [3 оповідання Ол. Пчілки (у нас на ст. 86) не важко зміркувати, що замазано порнографічні вірші, які ще Ол. Пчілка сама бачила. – А. Кр.].

Слідуючого дня (14 окт.) написані чотирі вірші: «Пелепін» (досі не печатаний), «Храбрий лях», один вірш знов цілком замазаний, і «Господь дав».

З дня 15 окт. походять три вірші: «Заяць», «Баран» і «Розмова» (досі не печат.).

З дня 16 окт. два вірші: «Надгорода» і «До дуба».

З дня 17 окт. три вірші: «Змислний лях», «Господар хати», «Ні зле ні добре».

З дня 18 окт. аж п’ять віршів: «Ні, – каже» (досі не друк.), «Крамная сорочка» (досі не друк.), «Розп’ятий жид», «Славная конина» і «Жид на чатах».

З дня 20 окт. чотирі вірші: «Правда» (замазаний), «Циган на сповіді», ще один вірш замазаний і «Сміх».

В кінці – послідній вірш того року: «Пісня» («Голе, голе моє поле»), написаний д. 20 декабря.

З р. 1860 походить проча, найбільша часть збірника. Ось її зміст:

«Віщий Оліг» з датою 15 генваря.

За сим іде «Ігор Сівирський», т. є. «Слово о полку Ігореві», з датою 10 февраля. Ця поема займає тут цілих 68 карток густого, дрібного письма, а именно 14½ карток обнимае «Преслівля», котре має під собою дату 27-29 февраля. За сим іде староруський текст «Слова», розбитий на стихи, на одній, а переклад Руданського рівнобіжно на другій стороні; ця часть обнимає 48 карток. Слідує за сим на одній стороні генеалогічна табличка п. з. «Рід князів, котрих споминає Співа»; а далі на 5 картках 20 приміток – все українською мовою.

Дальше йдуть історичні поеми: «Мазепа, гетьман український» на 19 картках, з датою 17-18 марта; «Іван Скоропада» на 9 картках, з датою 6-7 іюня; «Павло Полуботко» на 5 картках, 8 іюня; «Вельямін» на 4 картках, 9 іюня; «Павло Апостол» на 3 картках, 10 іюня; «Мініх» на 9 картках, 12-13 іюня.

Кінчиться збірка знов дрібними віршами, а именно: «Пісня» («Згадай мене, мила») 15 августа, «П’яниця» 16 августа, «Казка» [чит. «Наука». А. Кр.] («Дочекався я») 16 авг., «Моя смерть» 17 авг., «Верства» 17 авг., «Пісня» («Звела мене не біда») 25 авг., «Вітер и колька» 3 ноября.

Вже з змісту цього збірника може переконатись читатель, яку малу частину оригінальної творчості Руданського ми досі знаємо. Між тим від вп. д. Павла І. Житецького дістав я нову збірку співомовок Руданського, походячу також з 1859 року і містячу в собі цілих 60 співомовок, досі з невеликими виїмками ніде не печатаних. Збірка та – се книжка in 8°, зшита з звичайного паперу, без титулу, зложена з 32 ненумерованих карток і ціла записана власною рукою Руданського. На горі на чільній картці написано відмінним [ні! А. Кр.] почерком і чорнилом «С.-Петербурга 5 марта 1869 года». Слова ті написав Руданський мабуть пізніше, а число 1869 мусить бути помилка зам. 1859, бо ж 1869 року Руданський був не в Петербурзі, а в Ялті. На сьомій картці находиться витиснена якимсь блідно бронзовим чорнилом печать «В. Е. Стрѣльчевскій» [Цей рукопис тепер у мене (чи в Академії Наук). Він – зовсім не автограф Руданського, а поганенька пізня копія, яку зладив В. Стрільчевський. Все там кишить помилками. – А. Кр.].

Думаючи печатати в «Зорі» весь досі ще незвісний читаючій публіці поетичний матеріал Руданського, ми поки що подаймо зміст сього нововіднайденого збірника. 1) Понизив, 2) Добра натура, 3) Пекельна смола, 4) Аби душа чиста! 5) Чи високо до неба? 6) Скілько душ? 7) Глухий і губатий, 8) Чи далеко до Київа? 9) Чи голосна церква? 10) Окуляри, 11) Свиня свинею, 12) Верства (те саме і в попереднім збірнику і печатане), 13) Жонатий, 14) Допитались, 15) Балта, 16) Засідатель (печат.), 17) Вареники (печат. в попсованім виді), 18) Ікра, 19) Полотно, 20) Гусак, 21) Гуменний, 22) По чому дурні? 23) Три царі, 24) А що тепер буде? 25) Козацька міра, 26) Три жиди, 27) Олово не вадить (печат.), 28) Невинний Мошко, 29) Убитий жид, 30) Мошків дах, 31) Вовки, 32) Мошко і Сура, 33) Аршин, 34) Мошко асесор, 35) Розмова, 36) Хто кого лучче? 37) Горобці, 38) Два рабини, 39) Що робить рабин? (печат.) [Ні, ніде не печаталося (непристойне). – А. Кр.], 40) Спасибіг, 41) По воді піду, 42) Що до кого, 43) Де спіймали? 44) Циганський наймит, 45) Дудка, 46) Не мої ноги, 47) А не халасуй! 48) Холодно, 49) Рабинова дума, 50) Спілка (напечат.), 51) Базиляни, 52) Рак, 53) Загадка, 54) Добре торгувалось, 55) Пиріг, 56) Лошак, 57) Що кому годиться, 58) Запорожці у короля, 59) Льоди, 60) Крамна сорочка (є і в переднім збірнику).

Ів. Франко.

и) Друкувати в «Зорі» збірочку Стрільчевського заходився Франко негайно, почавши з того самого 11-го ч. «Зорі» 1886, в якому подав оповіщення про отой рукопис. Друкувати він мав тільки те, що доти не було ще видано в світ, – та в збірочці Стрільчевського навіть небагато було чогось ненового. Таким чином до кінця 1886-го р. Франко безмаль усю збірочку й видав, на сторінках «Зорі», в такому порядкові [Галицький тодішній правопис ми, як і скрізь деінде, переводимо тут на наш український. – А. Кр.]:

1886. ч. 11. – 1) Понизив (ст. 180); 2) Добра натура (ст. 180); 3) Пекельна смола (ст. 180); 4) Чи далеко до Київа? (ст. 181): 5) Невинний Мошко (ст. 181).

1886, ч. 12. – 6) Чи високо до неба? (ст. 200); 7) Аби душа чиста! (ст. 200); 8) Три царі (ст. 200); 9) Скілько душ? (ст. 201): 10) Мошко і Сура (ст. 201).

1886, ч. 13-14. – 11) Запорожці у короля (ст. 220); 12) Пиріг (ст. 221); 13) Лошак (ст. 221); 14) Добре торгувалось (ст. 221); 15) Рак (ст. 222); 16) Василіяне (ст. 222) [Таку суто-галицьку форму заголовка («Василіяне») надав поезії Руданського вже редактор Франко. У самого Руданського (і в копії Стрільчевського) написано: «Базиляне» – А. Кр.].

1886, ч. 15-16. – 17) Глухий і губатий (ст. 253); 18) Окуляри (ст. 253); 39) Свиня свинею (ст. 254); 20) Жонатий (ст. 254); 21) Допиталась (ст. 254); 22) Гусак (ст. 254); 23) Мошків дах (ст. 254); 24) А що тепер буде? (ст. 254).

1886, ч. 17. – 25) Турецька кара (ст. 278); 26) Жид на чатах (ст. 278); 27) Холодно (ст. 278); 28) Не мої ноги (ст. 278); 29) Невинний Мошко (ст. 278); 30) Славная конина (ст. 278).

В декотрих примірниках 17-го ч. ми маємо трохи інакші поезії, а саме: 25) Турецька кара (ст. 278); 26) Що кому годиться (ст. 278, – приказка наполовину перероблена самим Франком); 27) Холодно (ст. 278); 28) Не мої ноги (ст. 278); 29) [циганчукова] Дудка (ст. 278); 30) Крамна сорочка (ст. 278).

1886, ч. 18. – 31) Чи голосна церква? (ст. 276); 32) Ікра (ст. 276); 33) Вовки (ст. 297); 34) Розмова [Мошкова з королем] (ст. 297); 35) А не халасуй! (ст. 297).

1886, ч. 19. – 36) Рабинова дума (ст. 313); 37) Де спійняли? (ст. 313); 38) Козацька міра (ст. 313); 39) По чому дурні? (ст. 313); 40) Льоди (ст. 313).

1886, ч. 20. – 41) Балта (ст. 327); 42) Полотно (ст. 327); 13) Убитий жид (ст. 327); 14) Хто кого лучче? (ст. 328); 45) По воді піду (ст. 328).

1886, ч. 21. – 46) Вареники (ст. 350); 47) Три жиди (ст. 350); 48) Циганський наймит (ст. 850).

1886, ч. 22. – 49) Гуменний (ст. 363); 50) Мошко асесор (ст. 364).

1886, ч. 23. – 51) Аршин (ст. 358); 52) Загадка (ст. 358).

1886, ч. 24. – 53) Що до кого? (ст. 403); 54) Два рабини (ст. 404); 55) Спасибі! (ст. 404).

Завважити варто про № 17 «Зорі» 1886, що не в усіх комплектах «Зорі» 1886 р. той 17-й номер вийшов однаковий. Адже «Зоря» була «письмо для руських родин», – і запевне з огляду на галицький клерикально-консервативний декорум довелося редакторові Ів. Франкові, вмістивши в 17-му числі деякі «неестетичні» Руданського вірші, заразісінько передрукувати «для руських родин» теє число наново. В передруку викинуто: № 26 «Що кому годиться» (де польський шляхтич каже мужикові про попа: «Вже волів би лучше пса під хвіст цюлувати») [Це так переробив сам Франко-редактор. А в копії Стрільчевського увесь цей вірш був зовсім перекручений – без складу, без ладу], № 29 «Дудка» (про циганчука з примерзлим сопляком) та № 30 «Крамна сорочка» (в кого є така сорочка, тому «чухатись нема в що»). Натомість подано в передрукованому 17-му ч.: № 26 «Жид на чатах» (ст. 278, дарма, що й у київському виданні 1880 це вже друкувалося); під № 29 подано вдруге «Невинний Мошко» (ст. 278, хоч і на ст. 181 того самого річника «Зорі» 1886 вже був друкований «Невинний Мошко» під № 5, а замість № 30 про «Крамну сорочку» довелося Франкові пустити під № 30 вірші «Славная конина» (ст. 278, хоч у київському виданні 1880 року вони вже були друковані). Таким робом, через подвійну редакцію 17-го ч. «Зорі», не все, що опублікував Франко із збірочки Стрільчевського, було новинкою.

Через щось Франко не видрукував у «Зорі» 1886 приказку «Горобці» (у Стрільчевського вона № 27), – попросту мабуть через недогляд.

Примітки

Подається за виданням: Кримський А., Левченко М. Знадоби для життєпису Степана Руданського. – К.: 1926 р., с. 101 – 110.