Думка

Михайло Старицький

Хвилями котиться голос,

Мов розлягається луг;

Тихо та гарно в садочку,

Цвіту вишневого дух.

В темряві неба, високо,

Променем зірка мигтить;

Хворую душу моторно

Світом вечірнім зорить.

В серці таємничі дії,

Згага кохання і сліз;

Гадки за гадками линуть, –

Дум заповітних послід:

Стежка потрачених марно

Праці і літ молодих,

Зблідлі, прихильні надії,

Людський ущипливий сміх…

В лузі ж співа соловейко, –

Пісня захоплює дух;

Хвилями котиться голос,

Аж розлягається луг!

[1868]

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Правда», 1868, № 32, стор. 382, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 42.