Не згадуй!

Михайло Старицький

Не згадуй, мій друже, мій милий,

Не жур мого серця ти вкрай:

Давно занесли уже хвилі

У море безоднє наш рай.

Не можна, несила, коханий,

Минуле вернути назад –

Ми тільки здратуємо рани,

Що кожен загоїти б рад.

Розстатись не зважимо духу,

А щастя зламали самі…

Не треба ж ні слова, ні руху –

Ми будьмо, як камінь, німі;

Бо й серце розбите, недуже,

Мов камінь, у грудях лежить…

Не згадуй же, голубе-друже,

Того, що не може ожить!

1876

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 114 – 115. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 66.