За лихими владарями

Михайло Старицький

Ой коли б з тісної хати

Повставали ви, чубаті,

Та зирнули геть навколо –

В вас би серце похололо,

Не пізнали б навіть мами…

За лихими владарями!

Де ліси були темряві –

Там тепер пеньки коряві

Бовваніють лишаями:

Наче вугіль на пожежі

Без зеленої одежі…

За лихими владарями!

Де паслися вільно коні

По зеленій оболоні,

Геть оточеній лугами, –

Там тепер жидівські кози

Об’їдають хирні лози…

За лихими владарями!

Де родючих нив по полю

Селянину було вволю,

Тільки впорався б руками, –

Там тепер такі напасті,

Що й худоби ніде пасти…

За лихими владарями!

Де плеса ясні, чималі

З очерету виглядали,

Мов свічада з тії рями, –

Там тепер по кочковині

Шпацірують лише свині…

За лихими владарями!

Де в садках, немов віночки,

Мріли всюди хуторочки

З островерхими хатами –

Там смердять тепера тільки

Броварі й льохи горілки…

За лихими владарями!

Де Дніпра-Славути хвилі

Наші предки непохилі

Рвали вільними чайками –

Там тепер або калюжі,

Або мілі й виспи дужі…

За лихими владарями!

Де народ був рослий, сильний,

І моторний, і прихильний,

Як сміхом, так і піснями, –

Там тепер слабі, понурі

Люди ледве носять шкури…

За лихими владарями!

1876

Примітки

Вперше надруковано в збірці «Поезії», К., 1908, стор. 70 – 71. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 62 – 63.