«Не сумуй, моя зірко кохана...»

Михайло Старицький

Не сумуй, моя зірко кохана,

Нишком сліз не втирай рукавом:

Чи я ж винен, що лихо нас зрана

Опрягло своїм тяжким ярмом?

Не помисли, моя ти порадо,

Що до тебе я став не таким,

Що вже серце прочахне не радо

Й милуванням коханим твоїм;

Що й тебе, як колись, не милую…

Не до того, сердешна, мені:

Подивись на цю руку худую

Вона вся аж палає в вогні.

На щоках моїх блідих, запалих

Мов та пляма червона горить,

А в надірваних грудях помалу

Щось стиска та нудливо щемить..

І не здужаю знять уже руки,

Щоб тебе захистить від нужди;

Прийняли вони лиха і муки,

А таки не зломили біди:

Вона нас з своїх лап не пускає,

Не дає розігнути й спини…

Вже й тепер доробився до краю –

До соснових дощок, до труни!

То й всміхнутись не маю я зваги

На твій усміх коханий, ясний…

Не шукай в тому серці розваги,

Де завівся робак навісний!

Воно так, як і перше, кохає,

А одповіді ласці не дасть,

Бо запевне, натруджене, знає,

Що недовго топтатиме ряст;

Що зостанешся ти сиротою

І дізнаєшся горя-біди;

Пройде марно тяжкою тропою

В лихолітті твій вік молодий.

Полиняють ці брови, ці очі,

Помарніє личенько твоє, –

І ніхто пожаліти не схоче,

Бо у всякого горе своє!

Тим-то й серце у мене аж в’яне,

Як рука мене лащить твоя…

Не подумай же, серце кохане,

Що до тебе байдужим став я!

1876

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 20 – 22. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 64 – 65.