Мій рай

Михайло Старицький

Чого свої очі, чого свої милі

Вмиваєш гіркими слізьми?

Хіба ж ти не знаєш, що люди, як хвилі,

Байдужі, холодні, німії

Кепкують над краєм твоїм сиротливим,

Ти крушишся серцем сама…

Хіба ж ти не знаєш, що в світі кривдивім

Ні ради, ні правди нема!

Якщо мене вірно, зозуле, кохаєш,

То ти на людей не вважай;

Хіба ж ти не бачиш, хіба ж ти не знаєш,

Що ти моє щастя, мій рай!

[1868]

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Правда», 1868, № 33, стор. 391, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збіркою «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. II, К., 1883, стор. 108.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 43.