«Україно, мати наша...»

Анатолій Свидницький

Україно, мати наша,

Широка та гарна,

За що ж тебе сплюндровано,

За що гинеш марно?

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила,

Що так тебе знівечено?..

Личенько невмите,

Руса коса нечесана,

Дармо тіло збите.

Дармо збите, неприкрите.

Свитина подерта,

Хатиночка сяка-така,

Та ще й непідперта.

У пана двір кам’яний,

Високий до неба!

Станеш, глянеш, подумаєш.

Чого б йому треба?

Хіба ножа на карк білий,

Червоної бинди?

З’явись, з’явись, Залізняче

Та на Вкраїну вийди!

Примітки

Вперше надруковано І. Франком у журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43, за списком В. Антоновича, зробленим по пам’яті.

Автограф невідомий. Зазначений список зберігається в ІЛ, ф. 3, №1619, арк. 596.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 475.

Вірш «Україно, мати наша…» у 60-х роках XIX ст. став революційною піснею. Антипоміщицька ідея кривавої помсти по-різному варіюється у творах А. Свидницького. Зокрема в поезії «Вже більше літ двісті як козак в неволі…» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43) звучить такий заклик до боротьби: «Кинь плуг, козаче, бери ніж та де здибаєш вороженька, там і ріж!» У передмові до публікованих пісень-віршів Свидницького І. Франко назвав їх «пам’ятками дуже інтересного часу (років 1861 – 1863) і дуже інтересного настрою серед одної часті української громади» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43).

Подається за списком В. Антоновича.

Подається за виданням: Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 398.