Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

«В полі доля стояла...»

Анатолій Свидницький

В полі доля стояла,

Брівоньками моргала:

«З гаю, хлопці, до мене –

Добрий розум у мене.

Добрий розум в голові,

Гострі ножі у траві;

Гострі ножі точені,

В крові панів мочені…

Ой мочені, купані

У городі Умані,

Виточені, аж горять,

На панів та на царя.

Беріть, хлопці, у руки –

Дайте муки за муки!»


Примітки

Вперше надруковано І. Франком у журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 4, с. 43 – 44, за списком В. Антоновича, виконаним по пам’яті. У восьмому та дванадцятому рядках з огляду на цензуру були зроблені купюри (рядки «В крові панів мочені», «На панів та на царя» подані як «В крові… мочені», «На… та на…»).

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 476.

Автограф невідомий.

Збереглося кілька списків: коротших – В. Антоновича (ІЛ, ф. З, од зб. 16І9, арк. 597). В. Гнилосирова (ЦНБ, од. зб. 354, с. 734), Панаса Мирного (ІЛ, ф. 5, № 216, арк. 9 зв.) та повніших – В. Пилипенка (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, 1863 p., оп. 1, спр. 20, арк. 83), В. Синьогуба (ЦДІА УРСР у Києві, ф. 442, 1863 p., on. 813, спр. 541, арк. 192 зв.), Д. Багалія (Ювілейний збірник на пошану акад. Дмитра Івановича Багалія з нагоди 70-ї річниці життя та 50-х роковин наукової діяльності. К., 1927, с. 35 – 36), виявлених і вивчених М. Є. Сиваченком [див.: Сиваченко М. Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі, с. 50 – 65].

Вірш, написаний Свидницький для товаришів-студентів, став революційною піснею ще на початку 60-х років XIX ст. і в подальшому варіювався в окремих деталях, доповнювався, тобто відходив від первісного авторського тексту. В поширених списках було додано куплет про гайдамацьких ватажків Гонту і Залізняка та строфу, в якій висміювався цар:

Ми в Умані бували

І про Умань чували,

Про Гонту, Залізняка,

Про Галайду і Харка.

Цар все п’є та гуляє,

Їздить зайців стріляє,

Дере з вдови-сироти

Для німців на чоботи

(список В. Синьогуба).

Подається за списком Антоновича, текст якого (з деякими видозмінами) в основному повторено в усіх списках.

Подається за виданням: Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 399.