Допомогу подають побутовики

У заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС по наданню допомоги і забезпеченню побутового обслуговування трудящих у місцях тимчасового розселення енергетиків активну участь беруть працівники служби побуту. Про це нашому кореспондентові розповідає міністр побутового обслуговування населення УРСР В.І.Слінченко.

Про аварію на Чорнобильській АЕС досить широку і об’єктивну інформацію дано на прес-конференції для радянських і зарубіжних журналістів, яку цими днями в Москві провело Міністерство закордонних справ СРСР. Болем відгукнулося ця аварія в серцях мільйонів людей. І тут я хотів би сказати не тільки про мужність людей, які сьогодні самовіддано, героїчно працюють над тим, щоб якомога швидше ліквідувати наслідки аварії, а й про тисячі і тисячі трудівників галузей так званої сфери послуг – медиків, працівників транспорту, торгівлі і, зокрема, побуту, які забезпечують сьогодні надійні побутово-оздоровчі тили для трудящих району, прилеглих сіл.

Ось щойно з Чорнобильської зони прибула група працівників Міністерства побутового обслуговування населення на чолі з першим заступником міністра А.Я.Гілем. І що особливо приємно: він повідомив не тільки про масштаби і характер виконаних робіт, але й про те, з яким високим почуттям громадянського обов’язку працюють побутовики різних спеціальностей і у прилеглих до зони селах, і в Поліському, Іванківському, Бородянському, Макарівському районах… Це і М.Ф.Сергєєв – інженер з Черкаської фабрики хімчистки одягу і прання білизни, старший майстер тієї ж фабрики О.Т.Ноздрьова та слюсар А.В.Сологуб… Це кияни Л.А.Гусєва – інженер-дозиметрист Київського спецпобуткомбінату, Я.Р.Заск – бригадир слюсарів з Солом’янського, С.В.Золотуха – начальник цеху та Ю.В.Григор’єв – завідуючий відділенням з Лисогірського банно-пральних комбінатів, слюсар Поліського комбінату Є.Й.Лукаш, Г.Г.Григоренко – тесляр Іванківського, О.П.Григоренко – водій та В.С.Марченко – слюсар Бородянського райпобуткомбінатів.

Сьогодні вже, можна сказати, опрацьовано чітку систему побутового обслуговування. Важче було в перший день. Але і тоді своїх кращих фахівців надіслали на допомогу енергетикам Черкаське, Сумське, Хмельницьке, Житомирське, Чернівецьке та інші обласні управління. Буквально за кілька годин було розгорнуто десятки стаціонарних і пересувних санітарно-обмивальних пунктів, станцій обробки одягу, санітарної обробки, де наші фахівці працювали разом з санітарними службами Міністерства охорони здоров’я республіки.

Водночас з фабрик індпошиву одягу, з побуткомбінатів багатьох областей почав надходити одяг, який видавався безплатно тим людям, які його потребували.

У місцях тимчасового переселення людей міністерство додатково влаштувало перукарні, пункти хімчистки, пральні.

Одне слово, життя йде. Поки продовжується боротьба за ліквідацію наслідків аварії, прибулі в нові місця люди швидко освоїлися: дорослі працюють, діти вчаться. І кожен з них відчуває справжню турботу партії, уряду про їх здоров’я, добробут, благополуччя.

Інакше у нашому радянському суспільстві і бути не може.

Радянська Україна, 1986 р., 11.05, № 107 (19612).