Габріель Бонно де Маблі (1761)

Луняк Є.

Габріель Бонно де Маблі [224] про міжнародну політику щодо України в 1670-х рр. і діяльність Петра Дорошенка (1761)

Мир у Журавні

Р. 48. – Дорошенко, ватажок запорозьких козаків, перекинувся разом зі своєю нацією під протекцію Мехмеда ІV. Поляки, васалами яких вони були, позбавили їх будь-яких прав і, щоб покарати за це віроломство, відправили на їхні землі військо, яке мало наказ їх спустошити. Султан поспішив прийти на допомогу своїм новим підданим. Він увійшов до Поділля в 1672 р., обложив і взяв Кам’янець за дуже короткий час, атакував Лемберг в Чорній Русі (Lemberg dans la Russie Noire) і привів поляків до такого смутку, дійшовши аж до Бучача, що мир тут і був підписаний 18 жовтня 1672 р.

Михайло-Корибут, польський король відступив значну частину Поділля Порті й зобов’язався сплачувати щорічну данину в 22 тисячі дукатів і ставитися до козаків, як до друзів. Річ Посполита, оговтавшись від першого переляку, не захотіла підписувати цей соромний договір. Військові дії відновилися і успіхи славетного короля Собеського змусили Великого Правителя укласти новий договір у Журавні на Бористені [225] 15 жовтня 1676 р.

Бучацька угода, укладена між Михайлом-Корибутом і Мехмедом ІV, віднині розглядалася, як недійсна і щорічна данина в 22 тисячі дукатів була скасована. Кам’янець відійшов до турків з

Р. 49. – навколишньою частиною Поділля, у якій найбільшими є міста Язлівець і Меджибіж. Поляки залишалися господарями частини України, яка розташована на правому березі Бористену, а Порті діставалася Cominra [Кам’янеччина – ???] та інша частина України, що була передана Дорошенку. Ця частина є тією, що розташована на лівому березі Бористену та належить сьогодні російському двору.

Щоб правильно зрозуміти цю статтю, треба нагадати, що у козаків пішло небагато часу, щоб розкаятися в тому, що вони піддалися під протекцію Порти. Їхній генерал, завжди неспокійний і незадоволений від того, що здійснив, підмовив їх піддатися царю, який прийняв їх із задоволенням до числа своїх підданих. Такою була причина війни, що спалахнула між Росією та Оттоманською імперією і закінчилася тільки в 1679 р. з відмовою Мехмеда на користь царя від частини України, котру він отримав, домовляючись у Журавні. Можна побачити в другій главі цього твору статті, які Польща та Росія узгодили з приводу України.

Я відзначу мимохідь, що це було несуттєве досягнення для держави взяти козаків під свою протекцію. Татари за походженням і незвичні до дисципліни, вони найчастіше приносили лихо своїм друзям, ніж своїм ворогам. Вони спричинили в Польщі тисячі жахливих війн і ця Республіка не мала добрих взаємин з

Р. 50. – Портою аж доти, доки їх не позбулася. Цар Петро І наважився вчинити щось подібне стосовно козаків лівого берегу Бористену. Тільки знищивши їх, можна зупинити хід їхніх повстань і заколотів…

Порта та хан Малої Татарії обіцяють з усіх сил захищати володіння Речі Посполитої Польської. Вони зобов’язуються навіть, якщо вона на це погодиться, повернути під її владу ті провінції, які були відняті в неї московитами. Здається, що саме через цю останню умову Великий Правитель бажав підштовхнути поляків здійснити вигідну для себе диверсію й атакувати московитів, з якими вони мали тільки договори про перемир’я, й повернути Київ, Смоленськ і т. д. Дивіться другу главу цього твору. Річ Посполита Польська була дуже виснажена, щоб розпочинати нову війну, а Порта, уклавши за два роки по тому мир з Росією, не опікувалася більше тими поверненнями, щодо яких вона робила обіцянки полякам…

Р. 62. – В 1670 р. цар Олексій Михайлович мав однак договір з ханом Малої Татарії. Той зобов’язувався не чинити більше нападів ні на Україну, ні на Росію, не забувати жодного з титулів царя, пишучи до нього, й не надавати жодної допомоги, прямої чи непрямої, його ворогам. Цар, у свою чергу, обіцяв відправляти щорічно подарунки хану

Р. 63 – та сплачувати тому кожного року 60 000 імперіалів. Я гадаю немає потреби пояснювати моєму читачеві, що Росія зітхнула з полегшенням після цієї данини.

Mably Gabriel Bonnot de, abbé. Le droit public de l’Europe, fondé sur les traités, par Mr. l’Abbé de Mably. Avec des remarques historiques, politiques & critiques par Mr. Rousset. – Amsterdam & Leipzig: Chez Arkstee & Merkus, 1761. – T. II. – 414 p.

Примітки

224. Габріель Бонно де Маблі (1709-1785), історик, філософ і дипломат, один з відомих діячів французького Просвітництва, сповідував республіканські ідеї.

225. Журавно розташоване на Дністрі. Очевидно, сплутавши Дністер і Дніпро, назви яких досить схожі, Маблі й «розташував» це містечко на Бористені.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 206 – 207.