Андре Теве (1575)
Луняк Є.
З «Всесвітньої космографії» мандрівника та науковця Андре Теве [20] (1575)
Про бористенських черкасів,
їхню країну та звичаї
Р. 68. – Говорячи тут про черкасів, я не кажу про тих, що живуть між Чорним морем і Каспієм, які є християнами й слідують грузинській релігії. Йдеться про тих, які живуть між Литвою та Молдавією поблизу того місця, де Бористен [21] впадає у море. Хоча вони живуть у Європі, усім іншим вони є азіатами. Поміж цих бористенських черкасів немає жодного притулку для християн (Parmi ces Circasses Borystheniens il n’y a aucun lieu pour la retraicte des chrestiens). Відтоді як король Херсонеської Тавриди (la Taurique Chersonèse) [йдеться про кримського хана – Є. Л.] відібрав цю країну у володаря Польщі й до сьогодні, тут існує Перекопське королівство (le royaume de Precop), якому належить Таврида, що підвладна туркам з того часу, як Мехмед ІІ підкорив Константинопольську імперію та
Р. 69. – Трапезундську державу. Від Очаківського ж замку до Монкусто, що знаходиться на річці Тур [22] (Moncusto qui est sur le fleuve Thur), маємо шість або сім льє, стільки ж до міста Перекоп, головного в королівстві, яке колись довго оборонялося від московитів, поки не отримало допомогу від поляків і татар. Піднявшись вгору рікою Дніпро, маємо місто Канів (Caijnovu), в дев’яти льє від якого був колись Київ (Chiovuie), головне руське місто, що тепер лежить в руїнах. Тут можна побачити посеред кущів, чагарників і тернів руїни й уламки будівель і палаців, що належали колись королям і князям, святих храмів і монастирів, похмурі рештки яких проглядаються ще по навколишніх пагорбах. Також тут можна побачити велике число дивовижних візерунків і печер, видовбаних у скелях, де знаходиться багато гробниць, у яких лежать людські тіла, що не всохли та не розклалися. Як казали мені люди, освічені в справах релігії (які говорили про це, знаючи з власного досвіду),
Р. 70. – в тій частині Русі, що відпала від нашої віри, дівчата зроблять велику справу, зберігши свою цноту недоторканою хоча б до п’ятнадцяти років, тому батьки дуже сильно доглядають за цим, дозволяючи чужинцям порушити її, тільки якщо ті не забирають їх з собою, бо, якби хтось наважився увезти хоч одну дівчину, то втратив би не лише своє майно, але й життя, хіба що князь змилостивився б над ним. Я охоче вірю, що в минулі часи цей звичай був в ужитку, але зараз – ні. Тому що вони вам продадуть назавжди своїх дітей – хлопчиків або дівчаток – так само як я бачив це роблять у Мінгрелії [23]. Турок володіє зараз Києвом і цією підкореною країною та намагається збільшити свої володіння, але цьому заважають великі перешкоди з боку Московита, який вважає цю землю своєю й, будучи розбурханим одного разу Турком, не заспокоїться доти, доки не помститься тому за образу. Є ймовірність, що атака відбудеться саме звідти, бо справи Угорщини навряд чи зміняться на краще. В цій країні, яка належала колись перекопському королю, а зараз
Р. 71. – підвладна Туркові, якщо помре якийсь іноземний купець, його добро дістається варварам, так само як у Франції спадок за померлим, і Татарин на своїх землях дотримується того ж закону. Турок прилаштувався в цій країні до її давніх звичаїв, які йому вигідні й він не хоче їх скасовувати. Зовсім поряд з Києвом є невеличка гора, яку купці мають долати обов’язково, але прохід через неї дуже складний і небезпечний, бо супроводжується глибокими проваллями, та, попри все, коні й повозки, навантажені крамом, цю ділянку проходять. Якщо ж хтось зазнає поламки й ніхто не проявить милосердя до купця, що затримався у дорозі, ці тварі накидаються на бідака й увесь його крам, який знаходиться у возі, дістається князю [24]. Турок також затвердив цей звичай як річ корисну для власної тиранії.
Про Литовську Русь та передумови повстання Михайла Глинського
Р. 75. – Інша частина Литви належить до грецької віри та звичаїв. Бо Литва, яка є прикладом і частиною Русі, простягається на північ до Смоленського князівства, вздовж Бористену, й наближається впритул до земель Московії. На півдні вона має Херсонес, на сході – Черкаси європейські та на заході – Молдавію та Пруссію, яка розташована північніше. Найбільшими багатствами цієї країни є мед, віск, поташ, якими торгують з німцями, англійцями та голландцями… Це регіон бідний на сіль, але
Р. 76. – англійці та інші її сюди завозять, оскільки Литовець не є особою, що робить великі подорожі до далеких країв. Та від часу, коли Християн [25], король данський, був вигнаний зі свого королівства (це відбулося близько 1522-го року, через те, що море було сповнене кораблів корсарів), литовці отримували сіль від русинів (les Lituaniens recouvrerent du sel des Russiens), своїх сусідів, з котрими вони мали якусь війну, що дала їм спільних князів. Я вам казав, що Литва простягається аж до Смоленська, який розташований поблизу Русі, але я не казав вам, як Московит встановив тут своє панування. Отже, щоб вам було зрозуміло, близько року Божого 1509-го, після того, як Сигізмунд, великий король Польщі, наслідував трон після свого брата Олександра, він мав двох знатних вельмож. Один, якого звали князь Михайло Глинський (Knez Michel Linski), був людиною вправною у справах військових і відомою по всій півночі. Інший був графом і палатином троцьким (palatin de Trokce), звали його Ян Савуеринський [26] (Jean Savuerinski). Між ними ще за життя Олександра виникали суперечки,
Р.77. – але королю вдавалося залагоджувати миром ці сварки. Він не хотів, щоб хтось з них мстився своєму кривднику, а графа той навіть покарав, відібравши в нього право палатина. Та, коли король Олександр помер, і корону отримав Сигізмунд, цей граф разом зі своїми поплічниками звинуватив князя Михайла, начебто той замислив заколот проти його величності й докладає своїх сил і старань, щоб заволодіти королівством. Король, який любив і поважав Михайла, не звернув уваги на той змальований жахливий образ. Нетерплячий і не привчений до шляхетності граф, на колінах заклинав короля змінити свою думку та повірити в зраду, чого, врешті-решт, і домігся. Король нічого не хотів слухати, після того, як повірив у те, що кажуть наклепники. Князь Михайло, зневірившись у королі, сказав йому, що раз той не хоче проявити справедливість по відношенню до тих, хто допомагає йому в управлінні державою, вони самі повинні захищати свої інтереси на власний розсуд. І, повернувшись до себе додому, він одразу написав великому
Р.78. – князю руському, що, якщо той захоче, він передасть під його руку фортеці, якими володіє, та великий шмат Литви.
Thevet André. Cosmographie Moscovite, recueillie et publiée par le prince Augustin Galitzin. – P.: J.Techener, Libraire, 1858. – ХVI+179 p.
Примітки
20. Андре Теве (1516-1590) відомий космограф і мандрівник ХVІ ст. У своїх повідомленнях про Русь він значною мірою спирався на свідчення Сигізмунда Герберштейна, проте не просто переказував його відомості, а змінював їх і додавав свої. Багато країн Теве знав особисто. Так, він брав участь у заснуванні французької колонії «Антарктична Франція» в Бразилії в районі сучасного Ріо-де-Жанейро. Пізніше він детально описав природу і тваринний світ Південної Америки та звичаї тубільних племен. До сумнівних заслуг Теве можна віднести той факт, що він став одним з перших популяризаторів тютюну у Франції. Незважаючи на те, що Теве не бував на теренах України, він в 1550-1552 рр. проживав у Константинополі, де виконував різні дипломатичні та шпигунські місії при дворі Сулеймана І Пишного. Згідно з його свідченнями, він побував також у Мінгрелії, тобто на чорноморському узбережжі сучасної Грузії. Про землі на північ від Чорного моря він мав безпосередню інформацію від купців і військових. Не міг він не бути і свідком масового притоку невільників з України, що у великій кількості продавалися тоді на ринках Стамбула.
21. Французькі автори, дотримуючись античної традиції, найчастіше називали Дніпро Бористеном.
22. Очевидно, перекручене Монкастро – «замок на горі» – генуезька назва сучасного Білгорода-Дністровського, Тур – це Дністер, який турки називали Турла.
23. У Герберштейна це повідомлення виглядало ще більш страхітливо, бо, згідно з ним, дівчата на Русі «рідко залишалися незайманими після сьомого року» [Герберштейн Сигизмунд. Записки о Московии. – СПб.: Типография В.Безобразова и Комп., 1866. – С. 158.]. Мабуть не довіряючи твердженню Герберштейна щодо віку дівчат, Теве підправив той, збільшивши вдвічі, бо розтління 7-річних навіть за середньовічними мірками моралі виглядало блюнірськи, але в іншому слова німецького автора не викликали в нього сумніву. Однак через століття інший француз-Боплан відзначить поважне ставлення до збереження дівочої цноти в українців аж до заміжжя.
24. Очевидно, мається на увазі літописний Боричів узвіз, розташований, можливо, на місці нинішнього Андріївського узвозу, на крутих схилах якого діяв принцип «що з возу впало, те пропало», звідки й пішла дана приказка.
25. Кристіан ІІ (1481-1559), король Данії та Норвегії в 1513-1523 рр., король Швеції в 1520-1521 рр.
26. Мається на увазі Ян Заберезинський, воєвода троцький.
Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 7 – 10.