Японія

Ревізія капітуляційних договорів, переведена Японією в останніх десятиліттях ХІХ-го століття, впровадила її як рівноправний державний чинник в світову політику. Закінчивши внутрішню свою організацію на европейський лад, намітила Японія для своєї закордонної політики твердий шлях, якого консеквентно по нинішні дні придержується. Метою Японії в закордонній політиці єсть стати першою державою, наймогутнійшою під мілітарним і економічним оглядом, на азійському континенті. На шляху, який провадить до здійснення цієї ціли, Японія не уступає перед нічим та вміло використовує непорозуміння, які від часу до часу повстають між европейськими державами. Війна з Китаєм та мир в Сімоносекі (1895) віддали під безпосередний вплив Японії цісарство Кореї разом з її неперебраними економічними багацтвами. Позбувшися в цей спосіб свого одинокого грізного ворога на азійському континенті Китаю, Японія звернула пильну увагу в першу чергу на ці европейські держави, які могли станути бар’єром в досягненню домінуючого становища в цілій Азії, а тим самим і на Тихому океані.

На перший план висовувались тут дві европейські держави, Росія, яка в нестримному, експансивному поході на Схід, сколонізувавши Сибір, захоплювала все дальші землі, які належали до Китайського цісарства, а навіть зручною дипльоматичною грою загрожувала життьовим інтересам Японії на Корейському півострові, та Англія, в якої руках були найкращі китайські порти (Гонконг, Вей-га-вей), та яка через це ставала все більш важним регулятором економічного життя Східної Азії. Японія бачила ясно, що вона не може боротися рівночасно з обома цими державами, хоч вони обі рівно для неї небезпечні. Використовуючи зручно розбіжність англійських і російських інтересів на азійському континенті, заключила вона в 1902 році через свого особливого посланника маркіза [Hirobumi] Itō та барона [Tadasu] Hayashi договір з Англією, який розв’язував їй руки у поступованні проти Росії. Запевнивши собі в цей спосіб прихильність з боку могутньої Англії, Японія рішилася об’явити Росії війну. Побідний для Японії результат цеї війни, закріплений мировим договором в Портсмуті (1905-6 р[оку]), поставив Японію на становище наймогутнійшого і під зглядом реальної сили первоклясного чинника в політиці на азійському континенті.

Світова війна заставила Японію залишити наразі на боці дальшу реорганізацію внутрі держави, а зайнятися в першу чергу через вступлення в ряди Антанти, ліквідацією здобутків Німеччини на азійському континенті. Версальський договір дозволив Японії дальше скріпити своє становище в Азії через отримання Шантунгу з портом і твердинею Кіао-Чау. Російська революція та незвичайне поширення большовизму викликали серед урядових кругів Японії зрозуміле занепокоєння. Мимо того, що відбудовання єдиної неділимої не лежало в інтересах Японії, вона рішається прийти з допомогою Урядові [Олександра] Колчака. Катастрофальний вислід колчаківської концепції та акції його замісника на Сибіру генерала [Сергія] Розанова приневолив Японію до окупації великої частини Сибіру, щоби в той спосіб не допустити до поширення большовизму на теренах Далекого Сходу. Побіди червоної армії над всіми спробами реакції заставили Японію вивести свої армії із сибірської території залишаючи за собою лише Владивосток разом з найближчим тереном. Відносно розв’язки Далекосхідного питання у протибольшовицькому напрямку підтримує Японія думку утворення Далекосхідної республіки, яка станула б бар’єром для дальшої большовицької експансії. Реалізуючи цю думку, японський Уряд підтримує акцію отамана [Григорій] Семенова, і тій обставині рівно ж належить приписати дружні і прихильні відношення японського Уряду до нашого Зеленого Клину. З боку Уряду УНР не повзято дотепер конкретних спроб для зискання прихильности Японії в напрямку використання її допомоги у питанню визнання УНР суверенною державою. Наші спроби обмежилися до ноти і меморандума берлінського Посольства УНР до урядів Японії і Китаю в цілях здобуття підтримки для урядових установ нашої колонії Зеленого Клину. Нав’язання ближчих взаємин з Японією належить рахувати необхідним і дуже корисним хоч би тому, що впливом Японії можна б паралізувати надто імперіялістичні змагання декотрих европейських держав. В останніх часах давнє суперництво Японії з Америкою щодо панування над Тихим океаном стає все більш різким, і тут належить добачувати причини відомої ноти американського Уряду до італійського Уряду з 10-го серпня 1920 р[оку] в справі нероздільности території б[увшої] Росії, якої відбудування необхідне Америці для шахування Японії, та ноти американського Уряду до японського в справі залишення Японією території Сибіру.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 117-119.