Альхемія

Богдан-Ігор Антонич

В маленькій келії душно, запах сірки.

Засушений, мов сірка, жовтий маг

в реторту пялить очі повні спраг.

Червоний біс регочеться із дірки.

Мов кльоша, золота над всім омана

та опар в куреві кімнату губить.

Дрижать в гарячці в’ялі, трухлі губи;

блідий: «Апаґе» буркотить «сатанас».

Та раптом скрикнув маг: ні, він не п’яний,

очам не вірить: золото в реторті.

Під стелю бризнув струмом регіт чортів.

І жах пішов до манастирських лав,

ченці шепочуть: уночі над раном

о. Патрикій божевільним став.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 34.