Прочитан

Богдан-Ігор Антонич

Уздовж причілля тінь лягає вогко,

а коло брам розколений колодязь

у землю встромлений, немов колода,

зеленим, молодим сміється мохом.

Патлатий, кучерявий прочитан

руками обіймає червінь цегли

та головою похитує легко

над проминанням людських правд й оман.

В труні віків лягли дні юні замку,

минувшини обвило листя клямку,

та й може сотий сніг на полі тане,

новими бурями співа вкраїна.

О, пісне, як же ж часто прочитаном

цвітеш ти буйним на життя руїнах.

Прочитан – невідома в українській мові (включаючи й лемківській діалект) назва рослини, мабуть, плющ.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 31.