Шум

Богдан-Ігор Антонич

Шумить і шамотить шумка шума,

шум прибирає, як весною повінь

і кожен лист на дубі шуму повен.

Здіймає шлик із голови чумак.

Шпарка шурнула шурубура шуру,

мов малахай, маха майном у май

і розвіває все кругом украй,

що людям аж мороз іде за шкуру.

Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма

й ліщина галуззю стає сторчма.

Це бродить вітер, шуму перший родич,

і пальцем стукає до неба віллі.

Це шум – надхненна музика природи

на смерти та життя гучнім весіллі.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 41.