Гіпнотизер

Богдан-Ігор Антонич

В молочнім світлі матових кінкетів

цвітуть на чорнім шовку ордері.

Вогонь в очах холодних загорів,

в судоргах пальці, наче б грав на флейті.

Круг нас паде зелено-жовта мряка,

різнув у вухо свист слизький, мов різки.

Тоді виймав із наших чіл він мізки

й в кишені їх вкладав свойого фрака.

На наші очі, мов рясні каскади,

лились струмками бомбаї й багдади.

І наче б виросли нам крила з пліч,

і забажали ми летіти пріч.

Та в кріслах нас держав шалений гніт,

розпуки нас облив морозний піт.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 39.