Романтизм

Богдан-Ігор Антонич

Над морем в хмарах марить чорна галич,

ліричний місяць потопає в тінь.

І дикі скелі й синя далечінь.

Пливуть похмурі Байрона ушкали.

В городі в темну ніч самітний Вертер

на зір вазі сам важить світ і серце

своє й сумує, що живе, не вмер ще.

О, ти покрово хворих серць, о смерте!

Є два світи: один круг нас, а другий

це ми; між ними вічна боротьба

лягає на життя клеймом напруги.

Чи ж не сильніші в грудях буревії,

як порожнечі дійсности клятьба? –

– Не знали, що гарніший світ від мрії.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 29.