«І»

Богдан-Ігор Антонич

І вітер, що жене по руннім полі,

і дощ, що жне руді хмар руна в млі,

і злотий усміх зір на синім тлі,

і долі спів пшеничної в стодолі.

І виноград і водоспад удолі,

і сад і дзвінкодзвонні солов'ї,

і їх пісні, немов фонема: і,

і гай, і водограй, і край на волі.

І сон на сіні й сонні ліса тіні,

і смерк в руїні, і казки в країні,

і чалі коні, і чвал баский по степі.

І ґрунь і рунь і ватра у вертепі,

і гарний світ удень і серед ночі,

і найгарніший, як лиш замкнеш очі.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 36.