Прощання школи

Богдан-Ігор Антонич

На вулиці підніс угору вітер

на привітання дня пилюки бовдур,

немов би капелюх із голови.

В очах танок шалений чорних літер.

Гляджу на гір далеких темну ґовду

та на пісок подвір’я половий.

Зі школи ідучи поворітьма

несу листок на почту до рідні.

Дорога завтра вибігне пряма

і вітер в шприхах загуде пісні.

Думок у голові кружляє сто.

Небавом сяду одинцем в гаю,

а нині разом вкидаю з листом

в почтову скриньку молодість мою.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 55.