Пісня мандрівника

Богдан-Ігор Антонич

Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить.

О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь!

На беріг моря туга, в край землі жене,

де океан манить піснями хвиль мене.

Покину стукіт вулиць та піду, де пристань,

де линв протяжна пісня й щоглів має триста,

де кораблі, човни по хвилях бурних линуть.

Не стану, аж на них очима відпочину.

Почую вітру рев і мев почую крик,

хвиль булькіт і води об стіни човна сик

та відгук, що стерна справляє оборот.

Тоді скажу: це мій до моря поворот.

О, допекла вже бруків, мурів, цегли проза!

Тужу за морем, батьківщиною матроса.

Шумить у серці вітер, жар вперед жене.

На море! Гей, на море!! – Сум тут вб’є мене.

Іван Мейсфілд (John Masefield)

Вільний переспів з англійської мови.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Привітання життя. – Львів: Дажбог, 1931 р., с. 28