Die Rose und der Schütz

J. Fedkowicz (Юрій Федькович)

Ein Jäger gieng im grünen Wald zu jagen,

Und sah daselbst die schönste Rose stehen;

Die R.ose hat den Schützen auch gesehen, –

Der Schütze hört die Rose also klagen:

«Wie, bin ich nicht die Schönste? – hört er sagen, –

Die Schönste dort im Thal und hier auf Höhen,

Und soll allein hier blühen und vergehen?

Will niemand mich am treuen Herzen tragen?»

Da kniet der Schütz zur schönen Rose nieder,

Die Rose nickt dem schönen Jäger wieder,

Des Jägers Brust erbebt im Liebesglüh’n;

Er will an’s Herz, er will an’s Herz sie drücken,

Das Schiksal ruft: «Du darfst sie nimmer pflücken!»

Das Goldhorn ruft, er muss von dannen zieh’n.

Nun sage mir, о Schönste unter allen,

Wie hat dir doch mein Märchen klein gefallen?

v. Ordyński Fedkowicz.

Примітки

Досі незвісне. Друкуємо з копії, яку зробив д-р Антін Кобилянський з альбому панночки, якій присвячені ті вірші, як свідчить дописка під текстом віршів: «Widpys wid Panny Emilii Moroszani 15 Nowemb. 1860, czetwer».

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 716 – 717.