«Чого ж мені журитися?...»

Петро Гулак-Артемовський

Возрадуюся и возвеселюся о милости твоей, яко призрел еси на смирение мое, спасл еси от нужд душу мою, и неси мене затворил в руках вражиих, поставил еси на пространне нозе мои.

Та й гарна ж та Галка Біла,

Що до Петра прилетіла!

Чого ж мені журитися?

Хіба ж іще трясці!

Тільки богу молитися,

Щоб жить в твоїй ласці.

Чого бажав – усе ти дав:

На піввіку стане;

Аби лишень т и вікував,

О мій любий пане!

Через плечі почепив ти

Стрічку червоненьку,

А над серцем пришпилив ти

Звіздочку ясненьку;

І на радощах серденько

Під звіздою б’ється,

Що аж стрічка та частенько

На грудях трясеться!

Та й гарна ж та Галка Біла,

Що до Петра прилетіла

І на грудях йому сіла!

«А поживем, – як сам кажеш, –

Ще й Гальку дістанем».

Ну, там собі як сам зважиш…

Ми спорить не станем!

13 февраля 1852 г., Харьков

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897. кн. 3, с. 489.

Зберігся автограф у листі П. П. Гулака-Артемовського до М. М. Лонгінова від 13 лютого 1852 р. (ІРЛІ, № 23.597, арк. 45) та список невідомою рукою (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. 4 – 4 зв.).

Подається за автографом.

Епіграф узято з Псалтиря (псалом 30).

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 83.