«Сидить Петро у Полтаві...»

Петро Гулак-Артемовський

Сидить Петро у Полтаві

В стані з поштарями;

Тепер Петро наш не в славі,

Вже не з панночками!

Колись, було, як забряжчить

В браму у будинку,

Так пані Засс і закричить:

«Мерщій горілки з шинку!

Тягніть Петра на вечерю,

Любії дівчата!

Ставте на стіл ви тетерю

Та ріжте курчата».

Тепер Петро у Полтаві

В стані з поштарями;

Тепер Петро вже не в славі –

Годі з панночками!

24 июня 1848 г.

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 486.

Автограф зберігається в ДПБ (ф. 121, № 4, арк. 1). Після тексту вірша в автографі є приписка П. Гулака-Артемовського до А. Вагнера:

«А куди ж Ви мене, Андрію, загарбаєте? Куди мене дінете, куди мене запровторите? Яку хату помелом моїм будете мести? Яку дірку мною заткнете? 24 июня 1848 г. П. А. Г.».

Подається за автографом.

Вагнер Андрій Андрійович (1774 – 1864) – петербурзький чиновник, помічник М. М. Лонгінова. Прихильно ставився до П. Гулака-Артемовського й багато йому допомагав.

Побоювання Гулака-Артемовського були пов’язані зі змінами в керівництві Полтавського інституту: замість попередньої начальниці Засс Софії Іванівни (1766 – 1852), яка була переведена до Патріотичного інституту в Петербурзі (виїхала з Полтави 3 лютого 1848 р.), призначено Щербиніну Єлизавету Павлівну. Вірш написано напередодні приїзду до Полтави П. Гулака-Артемовського (який був тоді «почесним членом ради інституту по учбовій частині») та його зустрічі з М. М. Лонгіновим, що прибув туди на випускні іспити й привіз із собою нові призначення (див.: «Полтавские губернские ведомости. Неофициальная часть», № 6, від 11 лютого; № 26 від 30 червня; № 35, від 1 вересня 1848 р.).

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 75.