Песня кормилицы Сонички
Петро Гулак-Артемовський
Ой, час їхать, Марусенько,
Тобі до господи!
– Ох, болить моє серденько
Від сеї невзгоди!
– Ой, збирайся, моя галко,
Ти до чоловіка!
Жаль нам тебе, серце, жалко,
Жаль буде довіка!
– Як покину немовлятко,
Що я ж годовала?..
Плаче мати, плаче батько…
Ой, бідна ж я стала!
– Що ж робити? Така доля
Припала нам з неба!
Хоч їхать жаль, – їхать треба:
На те панська воля!
– Ой, прощайте ж, добрі люди!
Прощай, моя Соню!
Нехай госпідь з вами буде!
– Прощай і ти, Фроню!
16 октября 1852 г., Харьков
Примітки
Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1903, кн. 9, с. 102.
Зберігся автограф з датою: «16 октября 1852 г. Харьков» (ДПБ, ф. 236, № 186, арк. 1 – 1 зв.).
Вірш написано у формі діалога.
Соничка – дочка П. Гулака-Артемовського (народилася 1852 р.).
Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 86.