«Надудливсь чаю...»

Петро Гулак-Артемовський

Надудливсь чаю

Та й сам не знаю,

Як злізти з драбинки

У панські будинки!

Обдувсь, як барило,

Та и ноги скрутило, –

Ледве ворушуся,

Та їсти прошуся.

Коли б догадались

Та швидше збирались,

Що там є поснідать,

А там і обідать, –

Може б від серця трошки одлигло,

Бо ждать, єй-богу, так довго обридло!

Та й доки ж ї й спати

І в ліжку лежати?

А нуте, хлоп’ята,

Мерщій на стіл курчата!

Та дайте горілки

Чи то нам скільки!

Чоловік не скотина,

От, як дитина:

Лизне з піввідерця,

Аби глистів прогнать від серця!

9 июня 1851 г.

Примітки

Вперше надруковано Д. І. Багалієм у журн. «Киевская старина», 1897, кн. 3, с. 487.

Автограф невідомий. Зберігся список (ДПБ, ф. 229, № 5, арк. З – З зв.) з позначкою, яка розкриває обставини написання вірша: «в Капитольске, 9 июня 1851», пояснювальною припискою іншою рукою: «Имение Н[икано]ра Михайловича Лонгинова близ г. Изюма)».

Подається за списком.

Лонгінов Никанор Михайлович – брат М. М. Лонгінова, знайомий П. Гулака-Артемовського.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 75 – 76.